Цифровий, або Brevis est

– Нi, – сказав Максим. – Не вистачить.

– Чого?

– Потужностей, щоб вiдмити твого Мiнiстра й залишити в грi. Зрозумiй, моя контора з цим не працюе. Нас цей «Бал» зачiпае бортиком, тiльки тому, що в ньому знайшовся ти. По iдеi, якщо всi ресурси перекинути на «Бал»… Усе одно буде пiзно. Крiм того… Ну, пограеш ще мiсяцiв два. І заради цього – довiчний страх, що тебе от-от уб’ють? Ходити з охоронцем, озиратися й здригатися вiд кожного стукоту, нiкому не вiрити? Га?

Вiн говорив, затягуючись, затишно попихкуючи, насупивши брови.

Потiм раптом усвiдомив, що в нього в руках сигарета, поморщився й погасив недопалок. Ця деталь сказала Арсеновi бiльше, нiж слова.

– Я тобi не ворог, – Максим помахав рукою, розвiюючи дим перед очима. – Тобi не можна в мережу.

– У мене захист…

– Не смiши моi капцi. Я можу зламати твiй захист прямо зараз, звiдси, з ноута.

– У мене собаки…

– От-от, собаки. Якщо я вирахував Доктора Веттi, то й вони знайдуть.

– Я не можу iх кинути просто так, – Арсен ковтнув слину.

– Кого?

– Собак. У мене зараз двое щенят на вихованнi, вони вмруть, якщо я не прийду!

Максим подивився уважно:

– Дурнику, немае нiяких щенят. Нiхто не вмре, бо нiколи не народжувався. Вони намальованi!

Арсен похитав головою:

– Я iх повинен… хоч передати комусь.

– Втратиш грошi? Багато втратиш?

– Це ж малесенькi щенята. Вони сьогоднi сидять цiлий день… самi… в темрявi. Чекають, поки я прийду.

Максим перестав усмiхатися.

– У темрявi, – повторив вiн замислено. – Чому – в темрявi?

* * *

На дев’ятiй хвилинi пiсля того, як Арсен залогiнився, в приймальнi Доктора Веттi з’явився незнайомий вiдвiдувач.

Максим, що скоса поглядав через Арсенову руку на екран ноутбука, ледь чутно гмикнув.

– Це пастка? – запитав Арсен.

На екранi перед ним була його приймальня, знайома до останньоi складки на портьерах. Щенята вовтузилися, вiдбираючи одне в одного гутаперчеву кiстку. Вiдвiдувач сидiв, закинувши ногу на ногу, i лице його було незворушне.

– Безперечно, – Максим говорив пошепки, хоч вiдвiдувач не мiг його чути.

 – Вiн хоче, щоб ти дав йому реквiзити рахунку, адреси для листування, щоб засвiтив своi контакти в собачих клубах…

– Та це ж складно, – сказав Арсен. – Таких контактiв повно, адреси весь час змiнюються, що вiн може довiдатися?

– Варяга знайшли менше нiж за добу, – Максим вставив у автомобiльний програвач новий диск.

Вiн сидiв на водiйському сидiннi джипа, розвалившись, пожовуючи ментолову жуйку.