На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Свої… Чужі…» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Любовные романы, Современные любовные романы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Свої… Чужі…
0 баллов
0 мнений
1 чтение
Автор
Дата выхода
24 ноября 2016
🔍 Загляните за кулисы "Свої… Чужі…" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Свої… Чужі…" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Людмила Когут) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Її книжковий світ створений для друзів, тих людей, котрі вміють читати, думати, слухати, плакати, сміятись, співчувати, вірити, довіряти, прощати, зневажати, шкодувати... В її ірреальному світі поважають усі людські почуття, крім одного – ненависті. Її герої – добрі люди, і своїми діями вони ніби промовляють до читача: — Спрямуй промінець свого душевного світла туди, де панує суцільна пітьма. Ніколи не шкодуй своєї щирої усмішки і даруй тому, хто так її потребує. Власну зболену сльозу обережно поклади на щоки того, кому не знайомі сльози співчуття, можливо, вона розбудить це холодне, черстве серце і зігріє його. Не жалій своєї доброти тому, хто ніколи не мав її і за усе життя так і не навчився її віддавати. Поділися своєю безмежною вірою з кожним, у кого її немає, своєю надією підтримай того, хто вже почав її втрачати, а свою гарячу любов неси і віддай усьому світові...
📚 Читайте "Свої… Чужі…" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Свої… Чужі…", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Пiсля першоi сумiсноi вечерi, незвичноi для всiх, але вiд того не менш веселоi, дорослi розповiдали дiтям про iхнiй новий дiм, показували, де вони будуть спати, iсти, бавитись. А потiм усi разом пiшли у ванну, щоб спочатку скупати Свiтланку. Хлопчик в’юнким хвостиком тримався за Марiю, не вiдходячи вiд неi нi на крок. Вiн так само намилював мочалку i тер спинку задоволенiй дiвчинцi. Батьки дозволяли йому брати повну участь у цiй веселiй процедурi. Дiти заходилися смiхом.
Тут будет реклама 1
Нiхто до того не мив iх так ретельно в цiкавiй пухнастiй водi, в яку Марiя не пошкодувала влити пахучоi пiнки для дитячих купелей. Потiм дiвчинку поклали спати, i ця маленька бiлява лялька, замучена незвичним рухом, цiкавими i приемними подiями, заснула за мить.
У хлопчика купель виявилася трохи сумнiшою. Коли роздягнули, Марiя побачила: без одягу дитини було «пучка духу».
– Господи, та який же ти худесенький, однi реберця виступають i маленька дупця, – Марiя зiтхала, натираючи мочалкою тiльце маленького незнайомого iй синочка.
Тут будет реклама 2
Вона тiльки тепер осягнула мiру тiеi великоi вiдповiдальностi, яку вони взяли на себе отак одразу. Одна дитина, i двое дiтей – велика рiзниця, тим бiльше, коли ти iх не знаеш, бо не ростив iз малечку, а вони впали тобi в руки отак, мов iз небес.
Хлопчик нiби вiдчув ii думки:
– Мамо, я буду дуже чемний, ви не хвилюйтесь…
Тут уже Марiйка не втрималась, притиснула мокру дитину до своiх грудей i сльози невпинно лились iз ii очей.
Тут будет реклама 3
Євген стояв за нею i тримав напоготовi великий рушник, щоб загорнути дитину, а з того всього загорнув у нього дружину.
– Тату, ти не мене витирай, а свого синочка, – опанувала себе Марiя, i простягнула дитину чоловiковi.
Тiеi ночi вони трое спали на одному лiжку, посерединi хлопчик, по боках – дорослi. Дитина майже до пiвночi тримала iх за руки, навiть увiснi боячись вiдпустити, i лише коли батьки обережно вiдклали ручки дитини убiк, вони змогли розпружитися i заснути.
Тут будет реклама 4
Хоча повноцiнним сном назвати це було не можливо: вони боялися придавити дитину i раз за разом накривали хлопчика, щоб вiн не замерз.
Наступного дня усiм сiмейством поiхали вибирати лiжечко для Іванка, купувати для нього одяг i дозбирувати потрiбнi для усиновлення документи.
Мнения
О книге «Свої… Чужі…» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
Другие книги автора
Если «Свої… Чужі…» пришлась вам по душе, самое время открыть для себя другие работы Людмила Когут! В этой подборке — только произведения того же автора, чтобы вы могли глубже погрузиться в его творческий мир и насладиться схожим стилем, темами и атмосферой. Возможно, следующая книга станет для вас ещё более ярким открытием.
