Постріл в Опері

Проте тепер обм’якла верхня частина – голова дами безвiльно висiла в намистi мотузки. Самовбивця була непритомна.

– Нiж! – гукнула Чуб, сяк-так утримуючи горизонтально вперту дамочку, яка намагалася задихнутися в зашморгу – не так, так сяк!

Ковальова увiбрала в себе кiмнату й знайшла потрiбне – ножицi в склянцi на письмовому столi.

Тiло бiдолашноi, пiдтримуване чотирма руками, повалилося на брудний паркет.

– Цiкаво, через що вона вiшалася? – подумала вголос Даша Чуб.

Маша роззирнулася.

Кiмната здавалася нежилою.

Письмовий стiл вибiг на середину зали, всюди лежали валiзи, тюки. На пiдлозi розпластався бiлий журнал, що виявився при ближчому знайомствi лiтературним – з гордим iм’ям «Ренесанс». У iхньому небесному видiннi жiнка тримала його в руках.

Ковальова пiдiбрала видання. Вiдкрила навмання.

Але журнал розкрився сам – там, де був навчений розгортатися. На 89-й сторiнцi, де зображено те саме обличчя врятованоi, висмоктане життям…

– Анна Голенко, – прочитала студентка. – Їi звати Анна Голенко.

Тут надруковано ii вiршi. Вона – поетеса.

– А-а-а, – спохмурнiла Чуб, – тодi зрозумiло, чому вона вiшалася. Всi поети вкорочують собi життя – це в них така традицiя. Ось тiльки куди нам ii подiти? На самотi не можна залишати. До лiкарнi?

– Ти що! – округлила очi напарниця. – Адже справа не в самовбивцi. Навряд чи Киевицi рятують самовбивць. Їi повiшення мае для нас щось означати.

– Тодi до нас на Яр Вал? Зачекаемо, поки оклигае.

– А якщо, коли вона оклигае, нашi кицьки щось скажуть? Вона ж знову знепритомнiе.

І взагалi…

З появою Акнiр Вежа на Яр Валу перестала бути безпечним мiсцем.

– О’кей, – прийняла нелегке для себе рiшення Даша. – Везiмо до мене.

– До тебе? Куди?

Іще донедавна спiвачка й арт-директор проживала в гримерцi клубу «О-йо-йой!», i коли ii звiдти вигнали, вона перебралася до Вежi. І ще жодного разу не згадала про наявнiсть iншого – постiйного мiсця мешкання.

– На Десятинну, – розжувала Чуб. – Живу я там. Щоправда, я з матiр’ю дуже погризлася.

Але все одно треба в неi про родичiв-вiдьом з’ясовувати. До того ж вона обожнюе панькатися iз самогубцями.

– Обожнюе панькатися?… – здивувалася Маша.

За час iхнього знайомства «обожнюе панькатися iз самогубцями» було першою iнформацiею про Дашину матiр.

– Ага, – пiдтвердила Чуб. – Мама обожнюе поетiв, якi наклали на себе руки. Вона в мене знаеш хто? Маякiвка!

– Хто-хто?

– Ну, знаеш, е пушкiнiсти, е булгакознавцi, цих ти точно знаеш.