Постріл в Опері

– «Невидимi й вiльнi», – прошепотiла Маша слова, що зробили незримою булгаковську Маргариту Миколаiвну.

Але лiтературне закляття не допомогло.

– Ось вiн, наш «хлiбчик»… – Чуб прямувала до «особливоi прикмети».

Машинi ноги торкнулися землi.

Двомiсна мiтла вискочила з-пiд неi, вдарилася об асфальт.

– Так, це той самий будинок! – Маша пiдiбрала свiй «фалiчний символ» i глибокодумно обперлася на древко пiдборiддям. – Поверх, по-моему, був третiй, – сказала вона. – А ось вiкно… Ти пам’ятаеш, яке вiкно?

– Освiтлене.

– Класна прикмета, – хихонула напарниця. – Нi-чьо, що поки ми летiли, воно сто разiв могло погаснути? О’кей. Облетимо третiй поверх по периметру.

– Дашо, нас побачать! Ще не пiзно. Ти тiльки уяви…

– Уявила. Жах! – кивнула вона. – А варiанти е? На мiтлу!

Вiдьмацький екiпаж злетiв у повiтря.

На щастя, бiльша частина вiкон була заштореною, чорною. Або на жаль – якщо одне з них було тим самим, куди iм треба було потрапити, але встигло згаснути.

Вирiвнявшись, Даша «прокреслила» третiй поверх.

Маша встигла роздивитися оголеного хлопця-пiдлiтка, що стояв бiля дзеркала спиною до них. Чоловiка за комп’ютером – дядько навiть не вiдiрвав погляду вiд монiтора. Сiмейну пару похилого вiку, що дивилася на блакитнуватий телевiзiйний екран. Жiнку, яка стояла на табуретi, з мотузяним зашморгом на шиi…

Бiльше вона нiчого роздивитися не змогла, одурiвши вiд грюкоту.

Оглушена пролетiла крiзь вiкно, боляче приземлилася на пiдлогу й тiльки там зрозумiла: з властивою Дашi Чуб простотою нереалiзована космонавтка протаранила скло древком мiтли, загримiвши (в прямому розумiннi слова!) прямо в дiм потенцiйноi самовбивцi.

До речi, самовбивця бiльше не була потенцiйною – вона висiла. Їi обличчя зi страшною гримасою корчилося в бурому зашморгу. Чуб танцювала навколо, намагаючись обхопити жiнку за ноги. Але кiнцiвки конвульсивно бовталися сюди-туди, не даючись Дашi в руки.

– Машо, допоможи!!!

Ковальова насилу пiдвела себе з пiдлоги.

Рука, що натрапила на уламки скла, кровоточила, бiк скривджено нидiв.

Погляд метнувся до вiдкинутого табурета, а розум пiдказав: побачивши жахливе видовище – двох непроханих гостей, що влiтають до квартири на мiтлi, – жiнка здригнулася, й постамент посунувся в неi з-пiд нiг.

Ставши на рiвнi, пiдхопивши табурет, Маша спробувала повернути його на мiсце. Чуб таки зумiла обхопити ноги тiеi, що повiсилася, й повернути ii ступнi на сидiння.