Меч і хрест

І вiдшукайте менi фото Василя Покобутька – треба термiново пiдготуватися до зустрiчi… От чор-рт!!!

* * *

– Санi, крути дупкою! Ну ж бо, ну ж бо, працюй хвостом! – азартно пiдструнчила Дарина балетних хлопчикiв на сценi.

Усi вони були обрядженi чортами, i головна фiшка танцю полягала в тому, щоб iхнi хвости перiодично ставали дибки i звивалися, як стрiчки у гiмнасток.

– Землепотрясна, ти – не арт-директор, а тиран! – кокетливо пропихтiв гарненький танцiвник Санi.

– Гаразд, гаразд, – вiдмахнулася Дарина Чуб, пiдтягуючи купальник.

 – Ти краще дупку не розпускай. Зимовоi i лiтньоi пори держи хвоста догори!

Землепотрясна (як не без пiдстав охрестили ii в клубi) вдоволено закинула босi ноги на стiл. У носi в неi виблискувала сережка з блискучим камiнчиком, передплiччя обiймало закрутисте татуювання «браслетом», в очах горiла стовiдсоткова впевненiсть: життя прекрасне!

Вiдкрита тераса клубу «О-йо-йой»! (назва, креативно придумана його арт-директором замiсть вiдстiйноi «Лос-Анджелес») виходила просто на пляж бiля Днiпра, i Дарина могла щодня поеднувати приемне з корисним – працювати i водночас фритюритися пiд сонцем, стаючи з кожним днем все шоколаднiшою.

Хоча пiсля тривалих i хворобливих крикiв директора iй довелося пiти на компромiс i придбати собi «нормальний» купальник iз лiфчиком, який, на глибоке переконання Дарини, безнадiйно псував засмагу i без якого вона благополучно обходилась останнi п’ять рокiв.

Балет на сценi дружно став рачки, хвости – трубою.

– Молодцi! – захоплено заволала Дарина. – Шостого наш чортiв канкан буде окрасою програми!

– Охолонь! – осадила ii мiсцева перукарка Завзята, що зосереджено заплiтала бiлi патли Дарини в тоненькi афро-американськi кiски.

– Класнi хлопчики, правда? – i не подумала охолоняти та.

– Тiльки блакитнi, – гидливо пирхнула перукарка. – Знають, як дупу свою продати, а бiльше з них користi нiякоi.

– Дурня..! – блискавично спалахнула Дарина. – Б’юся об заклад, я Санi спокушу? Ще до свята.

Гаразд?

– Гаразд, – кисло погодилася Завзята. – Тiльки в тебе однаково нiчого не вийде.

– На мiй мопед?! – запалала Дарина пожежею.

– На твiй мопед? – непiдробно здивувалася Завзята.

– Ага! Я ставлю мопед, а ти – каблучку, яку подарував тобi твiй Алекс.

– Авжеж, розiгналася! Вона знаеш скiльки коштуе? – зневажливо пробурчала перукарка.

– А чим ти ризикуеш, Завзята? – розсмiялася Дарина. – У мене ж однаково нiчого не вийде.