Кожен платить за себе

– Тепер iх i зсередини важко вiдкрити. Там е замок, який закриваеться з середини. Але, як то кажуть «як голова не думае, то нехай руки працюють». Вiдсувай.

Дiйсно, в екстренiй ситуацii Устим не помiтив такоi дрiбницi. Не вiдчуваючи такоi ж напруги, що декiлька хвилин тому, вiдсунути тумбу назад було набагато важче, а декiлька книжок випадково впали.

– Через тебе моя «Фiзiологiя» постраждала.

Устим бувши вже у пiднесеному настроi вирiшив, вдати, що не розчув i пожартувати:

– Що? Та твоя фiзiономiя, нiби в порядку.

– Взагалi то, я про книжки.

Але Устим не змiг не блиснути своiм почуттям гумору:

– Твоя «Сексологiя», здаеться теж валяеться – пiднiмаючи посiбники з пiдлоги.

– Якби не твоя, то ми б тут не зустрiлися – пiдхопив Влад.

Вони обидва засмiялися з влучно пiдiбраного жарту. Намагаючись пiдколоти один одного, вiдносини в них склалися дуже дружнi. Влад був готовий впустити Устима в коло своеi сiм’i, як хлопця або навiть майбутнього чоловiка сестри, а Устим у свою чергу знайшов дуже хорошого друга.

Влад проводив невеличку екскурсiю по власному будинку, показуючи гостьовi кiмнати. Їх дiм зсередини виглядав як невеличкий замок: гiпсова лiпка на стiнах, великi мальованi картини з природою, дорогi лампи на стелях та дубовi, масивнi меблi в кiмнатах. Все виглядало вишукано i зi смаком, Устим не мiг згадати, коли вiн востанне був в таких красивих кiмнатах. Мама любить, коли все бездоганно – провадив Влад, – час вiд часу вона робить ремонт або мiняе меблi, чи докупляе якiсь оригiнальнi предмети iнтер’еру.

Влад показував на креденс, де були десятки оригiнальних i дуже красивих фiгурок слонiв.

– Влад! – перервав його голос мами, яка стояла на порозi – iдемо снiдати…В тебе гостi?

– Доброго ранку, Вiкторiя Володимирiвна! – привiтався Устим.

– Це …це мiй друг, в мене були проблеми з комп’ютером, вiн прийшов подивитися…Ну, i я заодно вирiшив показати татову колекцiю.

– Так рано? – здивувалась мама.

– Я потiм буду зайнятий i вже прийшов як змiг – вiдповiв Устим.

– Ясно, тодi може приеднаешся до нас за снiданком.

– Та нi я, мабуть, вже пiду.

– Влад, запроси свого друга, я наполягаю. – Вiкторiя Володимирiвна завжди була приязною хазяйкою – я люблю, коли в нашому домi гостi, а особливо, коли це друзi моiх дiтей i такi хорошi.