Кожен платить за себе

 – Все нормально, ми вже рiк як не разом, в цьому нема нiчого поганого.

– Правда? – з якоюсь ноткою надii в голосi спитала мама.

– Так, я надiюсь вони щасливi разом. І хто ii чоловiк?

– Та такий Олександр, ти, мабуть, його не знаеш-вiдповiла Марiя Степанiвна, i тiльки хотiла повести, що вiн нiякий проти ii прекрасного сина. Як на паузi ii перебив батько:

– Кажуть велика шишка в нашiй полiцii, i ще готуеться стати нашим новим мером мiста, через декiлька мiсяцiв у нас вибори будуть.

«Ну ясно, це тобi не простий дiджей на радiо» – подумав Устим.

Не найкращi думки почали лягати в його голову i бажання допивати свiй чай та продовжувати розмову вже не було.

– Я йду розпаковувати сумку. Дякую, мам. – хлопець встав з-за столу i пiшов у свою кiмнату.

Насправдi, в нього нiколи не було звички розпаковувати своi валiзи, в основному просто витягував тi речi, якi йому потрiбнi. І цього разу нiчого не змiнилося – це був просто привiд, щоб залишитися наодинцi з власними думками i спогадами.

Неважливо як давно вони розiйшлися, але глибоко в душi Устим завжди чекав, що вони будуть разом. Дiзнавшись про одруження дiвчини, едине, що залишалося зробити – це вiдпустити ii i позбутися вiд спогадiв, якi iх об’еднували i поставали перед ним такими щасливими i яскравими.

СПОГАДИ

Перша зустрiч

Устим пiшов прогулятися, але як сцени з фiльмiв, картинки з минулого поставали перед його очима. Навiть той спортивний майданчик, знайомий ще з дитинства, по-зрадницьки перенiс його думки в той день, як вiн вперше побачив Джулi.

Недiльного вечора, як правило, Устим грав з друзями в баскетбол. Вiн отримуе м’яч, декiлька секунд оцiнюе ситуацiю на полi, щоб передати пас у «правильнi руки», ще не встигае прийняти правильне рiшення, коли бiля iх iгрового поля появляються двое дiвчат, якi проходили мимо. Устим нiколи не забуде того моменту, коли вперше побачив Джулi. Ця дiвчина не змогла б пройти не помiченою. Їi грацiйна хода заставляла обернутися кожного, легка блакитна сукня контрастно дивилася на смаглявому тiлi, а вiтер нiжно боровся з ii акуратно укладеним довгим волоссям.

Вона вiдносилася до тих жiнок, якими захоплювався i таемно хотiв кожен чоловiк.

Приховати власне зачарування Устимовi так i не вдалося – його погляд повнiстю застиг на молодiй дiвчинi, а м’яч з його рук покотився в зовсiм протилежну сторону, така реакцiя розвеселила дiвчат, вони посмiхнулися i проминули стадiон.