Привиди серед нас

– Вони нiколи не приiдуть до Рiвного, – мовила Власта, водночас думаючи про те, що ставлення до цирку – ще одна рiч, яку Катя перейняла вiд Єгора.

«Не думала я, що вiн настiльки вплине на ii життя».

– Зате у нашому мiстi е трупа, яка вирiшила iх наслiдувати, – у них крутi номери й вони не використовують тварин. Здаеться, вони назвалися «Соломон» чи щось таке. Колись вони неодмiнно прославляться на увесь свiт.

– До них можна приходити на виступ?

– Вони влаштовують вуличнi виступи, коли iм заманеться. Треба потрапити.

– Чесно кажучи, не надто уявляю цирк без тварин.

– У тебе застарiле мислення, мам.

– Ну, гаразд, якось сходимо, – примирливо сказала. – Ти не хочеш приглушити свiтло? – Катя «завелася» i Власта розсудливо вирiшила змiнити тему. – У тебе всi лампи горять. Не занадто яскраво? Особливо для пори, коли час лягати?

Катя насупилася, тож Власта й тут вирiшила не наполягати. Зрештою, яскраве свiтло – ще одна звичка Єгора. Коли вiн вiдчував брак свiтла, очi й голова починали болiти, вiн гiрше бачив.

– Ви знову посварилися з Артемом?

– Нi, – здивувалася Власта доньчиним здогадам. – Чому ти так вирiшила?

– Ви часто сваритеся. Не хочеш розповiсти, що мiж вами вiдбуваеться?

– Катю, у нас все добре. Справдi, – й, аби чимшвидше змiнити тему, Власта мовила: – Нам потрiбно нарештi прикрiпити москiтну сiтку на твое вiкно, – кивнула у бiк вiдчиненого вiкна.

– Ми могли б залишити стару, – байдуже зауважила донька.

– Ту, яку подер Маркiз, коли ганявся за метеликом, що невiдомо звiдки тут узявся? – Власта промовила це з роздратуванням, однак одразу змусила себе заспокоiтися й усмiхнутися.

«Тiльки черговоi суперечки з Катею менi не вистачало.»

Патрульна прибрала з доньчиного чола неслухняне свiтле пасмо. На мить вiдволiклася, замислившись про те, якою стала ii дитина. Катя щосили намагалася виглядати по-дорослому: щоранку старанно наносила макiяж, часто змiнювала одяг, обмiнюючись iз подружками спiдницями, футболками абощо, продумувала прикраси до створеного образу, проте обличчя ii й досi було дитячим.

– Ну, гаразд, – зiтхнула патрульна. – Пiду, перекушу. Складеш компанiю? – Власта пiдвелася.

– Нi, мам, не хочеться. Я не голодна.

– Ти взагалi щось iла?

Катя кивнула, вкладаючи навушники назад до вух i вмикаючи музику. Ця поза мала свое значення: «Я в танку»[9 - "«Я в танку» – вислiв, що означае «Мене нi для кого нема».]. Нею часто послуговувався i Єгор.