Кубик Рубіка

– Я так розумiю, дивилися вони його до того, як там опинилося тiло?

– У груднi минулого року, – пiдтвердив здогади Єгора Льоня.

«Неабиякий сюрприз: знайти у власному будинку вбиту людину, – Єгор спробував уявити ситуацiю. – А тепер iм у цьому будинку жити».

Скляр доволi швидко познайомився з деталями справи. Поки iнформацii виявилося небагато. Проте навiть iз того, що довiдався, запiдозрив: не все в нiй так просто.

Не тому, що тiло Олександри Альтман так довго не могли знайти.

Чоловiк вбитоi, Вiктор Альтман, зник два роки тому.

Тiла його досi нiхто не знайшов.

* * *

Харкiв. Субота, 2 листопада 2019 року. 23:23

– Так Колька решил не приезжать, что ль? – хлопець напнув на голову капюшон, рятуючись вiд вiтру. Вiн стояв, засунувши руки до кишенi джинсiв i длубаючи носком взуття сиру землю. Лiля присiла навпочiпки спиною до входу на територiю й дивилася на хлопця знизу вгору.

– Да *уй его знает, приедет или нет, мне пофиг.

Голос ii був прокуреним, вiд того звучав майже як чоловiчий.

Дiвчина харкнула й сплюнула.

– Чё он там так долго? – повернула голову й спробувала видивитися дружбана. – Б**дь, я уже замерзла и в туалет хочу, – вона шмигнула носом i врештi повернула голову до спiврозмовника.

Той продовжував длубати землю, тiльки вже iз заплющеними очима, все так само слухаючи в головi нечутну iй музику.

– Попрошусь щас к его приятелю сходить. Слышь? – гукнула, не отримавши належноi уваги.

Хлопець на мить розплющив очi й подивився на дiвчину.

Вiн був спокiйний мов той слон i ловив кайф. Пiснi групи «Аеросмiт» несподiвано змiнилися на власну мелодiю, що видумував саме в цей момент. Завтра й не згадае, що на таке був спроможний. На кiлька хвилин «завис», поринувши у власний новий свiт.

Знову розплющив очi – саме вчасно, аби побачити силует у темрявi. Хтось iшов, такого самого зросту, як i його приятель. Навiть хода та сама. У руках мiцно стискае биту, швидким кроком наближаеться до них. Хлопець зусиллям волi сфокусував зiр: «Кто это? И чё это у него с лицом?» – думки формувалися складно.

Єдине, що спромiгся згадати: сьогоднi вже чув про якусь маску й биту. Зовсiм недавно йому щось про них розповiдали.

Лiлька продовжувала балакати про Колю своiм чоловiчим басом, не озираючись. Їi слух притупився. Вона мало розумiла з того, що сама говорить.

Крiзь маску хлопець iз битою бачив, як змiнюеться обличчя приятеля. Його вiдсторонений погляд починав набувати усвiдомлення.