Кубик Рубіка

Поiвши, вiн ще якийсь час спостерiгав за людьми, роздивлявся трамваi, що проминали повз, та iншi автiвки. З «Кулiнiчей» вийшов батько з маленькою дiвчинкою. Та капризувала – хотiла тiстечко. Високий, трохи повнуватий чоловiк стiйко витримав iстерику малоi. Вiдтак вони швиденько перебiгли дорогу в невстановленому мiсцi. Єгор усмiхнувся. У Рiвному за таке вiдразу штрафують. Цiкаво, як тут?

Знову роздивився довкола. Компанiя арабiв пройшла повз, залишаючи лiтнiй майданчик. Нудьга починала тиснути сильнiше, тож Єгор дiстав телефон, зателефонував Бовтуну й домовився, що приiде.

За п’ять хвилин, у пiдземцi, Скляр помiтив у продажу кубик Рубiка. Не довго думаючи, слiдчий придбав iграшку, вiдтак помчав на зупинку.

За пiв години вiн уже заходив до слiдчого управлiння на Веснiна, 14.

* * *

Харкiв. Субота, 2 листопада 2019 року. 15:21

– Ми дуже довго не могли встановити особу загиблоi, – поскаржилася Вiкторiя Клименко, струнка весела брюнетка невисокого зросту. – І тiльки вчора надiйшли результати експертизи, якi нарештi порадували.

Їi прокурений голос вiдразу нагадав про Кир’яха. Колега з Рiвного викурював мало не пачку цигарок на день.

– За даними експертiв, смерть настала на початку року. Тож ми перевiрили iнформацiю про зниклих безвiсти в Харковi та областi за той перiод, – продовжив розповiдь Бовтун. – Пiдiйшло двi кандидатури. Щоб визначити, чи померла хтось iз них, довелося провести ДНК експертизу, у результатi якоi нарештi була встановлена особа. Нею виявилася двадцятишестирiчна жителька Харкова Олександра Альтман.

Бовтун шмигнув носом (нещодавно вiн занедужав на ГРВІ, як завжди перенiс хворобу «на ногах»). Зараз стан значно покращився, проте досi турбував нежить. Льоня дiстав паперовий носовичок i з величезним задоволенням висякав носа. Скляр ще з унiверситетських часiв пам’ятав, як часто горло та нiс завдавали приятелю проблеми. Вiдтак звернув увагу на вiдсутнiсть половини верхнього переднього зуба.

Похитав головою й поцiкавився:

– Зачiпки?

– Поки жодних. Єгоре, ми лише вчора дiзналися ii особу, – Льоня втомлено потягнувся. Тиждень виявився насиченим, i вiн почувався страшенно виснаженим. А тут iще Вiка з понедiлка у вiдпустцi. Їi термiновi справи переходять йому. І тiльки вiд цiеi думки голова йшла обертом.

– Ясно, – зiтхнув Скляр.