Покохати відьму

Правду кажучи, я хотiв мати плетiнку – обладунок, сплетений з ременiв, а кожен iз них – з кiлькох шарiв шкiри, так що не набагато гiрший вiн вiд кольчуги, проте не дзвякне, коли не треба. А там просто шкiряна куртка висiла. Сам напросився. Та й не заслужив поки що нiчого кращого. Так, а куртка залiзними ж пластинами вкладена. Тонке, але залiзо. А поли одна за одну заходять до самих бокiв, так що на грудях – у два шари. Стрiла не вiзьме.

– Стрiла? Ось тобi пластина – така самiсiнько, от сокира – рубай!

Ну, раз кажуть «рубати», можна й не рубати.

Панi. Ще б пак! Загартовано холодним поглядом. А два шари не вiзьме й куля, яких у його свiтi ще довго не буде.

Поряд з обладунком – рукавицi та чоботи, такi ж, як вiн сам, та шолом з маскою, що геть закривае обличчя. Панi накинула на шолом капюшон вiд куртки, пiдтягла всi поворозки, а я – просто з цiкавостi – торкнувся рукою одного обладунку, що висiв поряд, – сiренький обладунок, я й не знав, що таким красивим бувае цей колiр…

Перекладач.

Мабуть, сiре воронiння, що вважалося бiльш складним, анiж чорне та фiолетове. На Землi секрет сiрого воронiння було втрачено ще в XVII ст.

…І рукавичка з чорноi стала сiрою. Я пiднiс до очей – знову чорна, невже привидiлося? Хазяйка осмiхнулася, я взявся за червоне пiр'я, що прикрашало шолом – не мiй, а сiрого обладунку… Демони пекла, почервонiла рука!

– Почекай, завтра до лiсу пiдемо.

То я що, невидимий буду? Вибрав простий панцир… Ще раз скажу – за цей голос i померти можна.

– Та менi ж найбiльше треба, аби ти був добре озброений! Дивись, зiпсуешся – вижену.

Почекай, зараз меч сама принесу, а то будеш до ранку обирати дешевий.

Смiйся-смiйся, я на все згоден.

Пояс Вона принесла подвiйний, в деяких мiсцях зовнiшнiй та внутрiшнiй шари пришитi один до одного. А в цих гнiздах закрiпленi меч та кинджал. Боги та демони, ну й меч! Коротший за нашi, крiм деяких старих. Вужчий за нашi. І кривий. Спочатку вигинаеться, як серп, потiм у протилежний бiк. Ефес ще дивнiший пiд передньою частиною перехрестя – кiльце, вказiвний палець сам туди влiз.

А з перехрестя вперед, уздовж клинка, невеликi вусики. Кинджал мечу – молодший брат. Стривай, та що Вона верзе?

– Пiдучу тебе правити мечем.

Жiнка мене цього буде вчити? Вибач, Панi, не смiшно. Нi, я вiрю, що Ти можеш i рубонути, бачив же, як самострiл тримала. Але про щит забула? Забула, бо ж справа то не жiноча. Я вчився мечем бити. Свого не було, а вчився. І лозу рубав, i кулi глинянi.