Покохати відьму

Але витягувалися невдоволенi обличчя досвiдчених дуелянтiв: шуму багато, а немае пуття, Паднi-Ка перевершив самого себе: його меч розтинав повiтря швидше за блискавку, та тiльки в тому й рiч, що повiтря. Не знаю, чи хтось, окрiм мене, помiтив тi два рази, коли Хайнi мiг проткнути противника. А я шкодувала, що наказала не вбивати – могла ж i здогадатися, що такий самовпевнений сучий син, отримавши подряпину вiд хлопчиська, перетвориться на розлюченого тигра. Передати новий наказ по-думки було ще небезпечнiше: вiдволiкати не можна.

…Я ж, крутячись та ухиляючись, мiркував: цiкаво, вiн улюблений прийом Господинi – перехоплення клинка – знае? Взагалi не повинен, тут перехрестя мечiв простi, без вусикiв – звiдки можна прийом дiзнатися, якщо виконувати його нiчим? Точно, не знаеш! І тому без меча.

Панi. Варто було подивитися. Шалений натиск, вихор ударiв – i раптом клинок нападника – на думку бiльшостi, вiн перемагае! описуе в повiтрi дугу.

…Я посмiхнувся й кинув свiй меч упоперек його зброi – хрест-навхрест.

Подивiмося, який ти на кинджалах. Ну, Падi показав який: метнув у мене свiй кинджал, а поки я ухилявся та мiркував, що це таке, пiдняв мечi. Обидва!

Зi мною бувае – лякаюся вже пiсля того, як усе скiнчиться. Ось так i в той раз трапилося, а якби злякався вiдразу – не писав би тепер про це. Досi дивуюся, як зметикував, щоб стрибнути ногами вперед. Ворог стояв до мене впiвоберта, i я встиг влучити ногою в плече ранiше, нiж вiн розiгнувся.

Сам-то я приземлився на ноги – спасибi Панi за науку! – а от Паднi-Ка лежав на спинi й намагався закритися мечем – чисто перевернутий краб. Я вдарив Приятелевим кинджалом, одне з лез розсiкло йому руку, погано захищену простим перехрестям, i меч його випав. Я вдарив ногою по ефесу, клинок покотився обiч.

Стрибок – пальцi стиснулися на рукiв'i, перекотився вбiк, скочив на ноги – i все це швидше, нiж читаеш опис на паперi.

Паднi вже стояв iз моiм клинком у руцi, але вигляд у нього був ошелешений.

Помiнялися зброею, так що рубати погано буде обом.

Перекладач. У кожного клинка е мiсце, у земному зброезнавствi зване «центр удару», i тiльки ним можна зарубати людину. При ударi ж iншою дiлянкою клинка вiдбуваеться рiзкий поштовх – зброя може навiть вилетiти з руки, i рана буде неглибока. Тому рубка незнайомою зброею, як правило, малоефективна.

…Заколоти його тепер, коли мiй меч довший, легко.