Пригоди француза в Україні

Так пили, що вранцi прокидалися висушенi, як грушки для узвару, i варили весь день чаi з мiсцевого чебрецю, що рiс отак пiд ногами. Крiм того, що вони попiдсушувалися та схудли, вони також поiли смачноi карпатськоi картоплi, печеноi на багаттi, скупалися голяка у водоспадi, наiлися по вуха чорниць, пограли на гiтарах, запалили величезне багаття i приiхали додому досить-таки вiдпочившими.

Петро навiз додому чебрецю i зовсiм перестав пити горiлку пiсля Шипоту, тiльки трав’янi чаi. А ось недавно перший раз за рiк напився на весiллi i зламав ногу – що тут поробиш, Боженька тобi всiми знаками показуе, Петрику, що пити бiльше не треба.

Пiсля нашоi розмови Шипiт мене зацiкавив, i навiть здалося, що крiм алкоголю та наркоманiв, я зможу знайти там пригоди i природню красу. Допалюемо вогнище, заливаемо його пiвденно бузкою водою i кульгаемо додому. Петро кульгае в прямому сенсi слова.

Вiнницькi буднi звiльненоi з роботи тунiськоi гастарбайтерки тягнуться вiльно i невимушено – спiлкуюсь з мамою, поки та не чкурнула до Росii, ходжу на каву з друзями, щодня купую та з’iдаю кiлограми черешень, вишень та полуниць.

Жити в Украiнi у червнi – особливо смачно, з-пiд землi свiтиться сонцем соковита трава, скоро почнуть родити першi огiрочки з пупиришками, жовтi та червонi черешнi стоять у малому тазi на кухнi i просять – ставай сироiдом, кидай сало i iж тiльки черешнi та полуницi.

Я так i роблю, а заодно купую легесеньку ситцеву сукню на виставцi у кiнотеатрi (так, у нас у кiнотеатрi Коцюбинського проходять виставки одягу), купую собi житомирських шкарпеток i готуюсь до поiздки в Париж.

Мама з татом iдуть на день ранiше, а менi виiздити завтра – в понедiлок. Старий дядько Василь чекатиме на мене на вокзалi, а поки що я вип’ю чаю з Петрового чебреця, поiм булку з маслом i лягатиму спати.

Бориспiль (розмови про козла Наркотика та кокаiновий рай)

На ранок небо затягнуте хмарами, сонця не видно i стае дуже холодно – як казала мама, лiто цього року видалося занадто холодне.

Я не можу дозволити собi вдягати ситцеву сукню, тому з сумом складаю ii до рюкзака i натомiсть вбираюся у теплу толстовочку i джинси. Завтра перекладатиму в спiдницi, а сьогоднi краще не мерзнути.

На вокзалi на мене чекае дiд Василь. У дiда бiлi закрученi вуса, вiн займаеться у селi Малi Крушлинцi Вiнницькоi областi розведенням кiз. До Францii дiд iде спiлкуватися з партнерами-фермерами, бо на якiсних козах, виявляеться, в наш час можна добре заробити.