Пригоди француза в Україні

Купую пляшку пива i засмоктую пiвпляшки одразу в себе, на холоднiй французькiй зеленiй травi, посеред оазису пiкнiкуючих, у вирi подiй мiста i лiнивих мешканцiв, що засмагають в трусах отак одразу посеред парку.

Лiто в Парижi прекрасне – дивакуватi i лисi, смiшнi i веселi, елегантнi i бiзнесовi, молодi i старi – усi парижани виходять на вулицi i розважаються пiкнiками. Пiсля роботи люди спiшать скинути з себе пiджаки чи iнший офiсний одяг, дiвчата малюють губи начервоно, а хлопцi крутять самокрутки i сидять на берегах Сени.

Мами пiклуються на берегах Сени про дiтей i мажуть iм смачно масло на багет. Дiти бiгають навколо, а дорослi розливають вино над рiчкою у справжнi склянi бокали, привезенi в пiкнiкових корзинках.

Пiсля таких посиденьок всеньким мiстом над рiчкою i у парках у мене залишаеться лише два питання: 1. Чому нiхто не п’яний? 2. Чому трава не потоптана, а майже свiжа i зелена наступного ранку?

Нiжнi усвiдомленi поступи по травi допомагають переживати iй травму людських нiг, а радше еднатися з ритмом пританцьовувань, терпких крапель вина, що падають на травинки зi скляних бокалiв, а найбiльше траву лiкуе смiх – тому що люди, якi по нiй ходять, щасливi.

А щасливi люди лiкують траву, i трава посмiхаеться.

Я сиджу на травi, а вона пiдi мною смiеться, i я iм багет з сиром, запиваючи все це смачно пивом. Сир я вибирала спецiально козячий i смердючий, щоб вiдчувалося так, наче дiд Василь все ще поруч.

Спостерiгаючи за парижанами, я помiтила, що вони всi гарно вдягненi i нiкуди не поспiшають.

Менi взагалi пiсля звiльнення з роботи здалося, що нiкуди не поспiшати – це найбiльший привiлей, який тiльки можуть мати люди.

Коли ти останнього разу нiкуди не поспiшав?

Коли ти напружений i поспiшаеш, ти звужуешся до маленькоi цятки, а коли розслаблений – розширюешся i даеш життю i любовi проходити крiзь тебе. В часи, коли ти розслаблений, навiть алкоголь не дуже п’янить i негаразди не хвилюють дуже сильно, просто тому що ти вже п’яний вiд любовi до життя.

В цi моменти спостерiгання за людьми я люблю не лише iсти багет з сиром i прицмокуючи запивати його пивом, але й цiлувати поглядом обличчя кожного, спостерiгати за цiкавими мокрими очима, вишукувати у гурбi когось, хто хотiв би поглядом приеднатись до мене i разом святкувати життя.

Встаю з берега рiчки i нiжно чмакаю ногами по травi – зелена травичка така солодка i соковита, менi без неi не хотiлось би зимувати в холодi.