Всемогутній кристал

Пiдступив до них вiтер, обiйти надумав та де там?

– Я… ви, цей, – схвильовано пробурмотiв вiн, – леви, можете мене звiдси прогнати та перш нiж це зробити, вислухайте. Я до вас прилетiв, щоб просити про допомогу. Нiмфеi, вони повиннi вислухати мене, благаю, – змолився вiтер, – зараз, я кажу цю вашу, як ii… правду! – згадав вiн.

Вислухали леви посланця вiд темних сил i замислилися. Повiрили вони словам вiтру, адже розумiли, що навряд чи хтось з захисникiв зла ризикне ступити заради капостi на бiк Королеви Свiтла.

Заплющили леви очi i вiдкрили для нього дверi замку. Пiдхопив непроханий гiсть свою бороду, мiж левами пробiг та кинувся до мармурових коридорiв. По сходах пiднявся й почув, що зовсiм поряд чийсь голос лунав. Озирнувся по сторонах та побачив, як до нього голубка пiдлетiла.

Сiв вiтер на пiдвiконня, а пташка змахнула своiми крилами. За мить замiсть них з-пiд сукнi визирнули тонкi руки. По плечах хвилями розсипалося блакитне волосся. Чоло прикрасив вiнок з крапель свiжоi роси, на якому розцвiли гарнi квiти.

Перед ним з’явилася найпрекраснiша серед усiх нiмфей. Хоча вiтер не помiтив ii вроди. Для нього ii гарне личко, так само як i потворнiсть, наприклад, тiеi ж Ровони мали однакову суть. Володар так намовив злокронiв проти нiмфей та Королеви, що вони навiть дивитися на них не хотiли.

– Леви повiдомили мене про тебе. Чого тобi треба, вiтер? – спитала нiмфея i вiн розповiв iй про те, що почув вiд Володаря Миттедар. Уважно його вислухав, нiмфея не поспiшала з вiдповiддю, – звiдки я знаю, що це не пастка, в яку, ви, прибiчники Володаря, хочете заманити нас нiмфей?

– Тобi вiдомо про пророцтво.

Лiлейта промовчала. Вона поспiшила залишити кiмнату й побiгла до чарiвноi стiни, яка показала Лiлейтi, що сталося з Королевою та Володарем. Нiмфея повернутися до вiтру:

– Зараз Королева з Володарем! Треба летiти, – i перш нiж вiтер встиг оговтатися, Лiлейта зiбрала iнших нiмфей. Всi нiмфеi перетворились на голубiв й вилетiли з замку.

Миттедар за цей час написав закляття i коли нiмфеi увiйшли до темних володiнь, вiн попросив iх якомога швидше запам’ятати чарiвнi слова. Потiм вiн звернувся до прибiчникiв Володаря i нагадав iм, що зараз нiхто з них не повинен напасти на нiмфей.

У вiдповiдь на його слова, Ровона щось пробурмотiла собi пiд нiс та Миттедар не звернув на це увагу.