На стрімчаках божевілля

Тут було бiльше змiн, нiж можна було сподiватись за зовнiшнiм фасадом будiвлi, i Вард iз жалем зазначив, що значна частина мармурових урн, завиткiв, що прикрашали камiни, дерев’яного рiзьблення креденсiв i стiнних шаф зникли, а безлiч прекрасних панелей i лiпних прикрас вiдбитi, замазанi, вкритi глибокими подряпинами або навiть повнiстю залiпленi дешевими шпалерами. Загалом видовище було не настiльки захоплюючим, як очiкував Вард, але принаймнi вiн вiдчув певне хвилювання, коли стояв у стiнах житла одного зi своiх пращурiв, яке слугувало притулком такому страшному чоловiковi, як Джозеф Карвен.

Вiн здригнувся, помiтивши, що зi старовинного мiдного дверного молотка ретельно витравлена монограма колишнього власника.

Вiдтодi й аж до завершення навчального року Вард весь час сидiв за вивченням фотокопiй шифрованого манускрипту Гатчинсона та зiбраноi iнформацii про Карвена. Шифр усе ще не пiддавався розгадцi, зате з документiв Вард витягнув стiльки нового, знайшов так багато ключiв до iнших джерел, що вирiшив здiйснити подорож до Нью-Лондона та Нью-Йорка, щоб ознайомитися з деякими старими листами, якi, згiдно з його даними, мали там зберiгатися.

Поiздка була дуже успiшною: вiн знайшов листи Феннера з описом нападу на ферму в Потуксетi, а також послання Найтiнгела Телбота, звiдки дiзнався про портрет, намальований на однiй iз панелей у бiблiотецi Карвена.

Особливо зацiкавила його згадка про портрет: вiн багато би дав, щоб дiзнатися, як виглядав Джозеф Карвен, i вирiшив ще раз оглянути будинок в Олнi-корт у надii знайти хоч якийсь слiд давно померлого чоловiка пiд шаром облупленоi давньоi фарби або напiвзотлiлих шпалер.

На початку серпня Вард узявся до пошукiв, ретельно оглядаючи й обмацуючи стiни кожноi кiмнати, достатньо простороi для того, щоб слугувати бiблiотекою колишнього власника будинку. Особливу увагу вiн звертав на панелi над рештою неторканих коминкiв i дуже розхвилювався, коли приблизно за годину виявив широку прогалину над камiнною дошкою в одному з покоiв першого поверху, де поверхня панелi, з якоi вiн зiшкрiб кiлька шарiв фарби, була набагато темнiшою, нiж звичайне дерев’яне облицювання.

Ще кiлька обережних рухiв гострим складаним ножем, – i Вард переконався, що знайшов жаданий портрет, написаний олiйною фарбою!

Проявивши, як справжнiй дослiдник, терпiння та витримку, юнак не ризикнув пошкодити портрет, здряпуючи фарбу ножем у спробi вiдразу ж побачити виявлену картину.