На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «На стрімчаках божевілля» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Ужасы / мистика, Ужасы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
На стрімчаках божевілля

Автор
Жанр
Дата выхода
23 октября 2019
🔍 Загляните за кулисы "На стрімчаках божевілля" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "На стрімчаках божевілля" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Говард Филлипс Лавкрафт) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Американський письменник, поет і журналіст Говард Філіпс Лав-крафт (1890—1937) працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя він не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті.
Фантастична повість «На стрімчаках божевілля» була написана 1931 р. і вперше видана частинами упродовж лютого-квітня 1936 р. в журналі «А$їоипс!іп§ 8їогіе$». Оповідь ведеться від імені геолога Даєра, який брав участь у полярній експедиції. У своїх щоденникових записах він розповідає про те, що серед безкраїх льодів Антарктики можна знайти не лише дику холоднечу. Там є дуже древнє місто, яке існувало іще до появи людей. Ті, хто його збудував, називалися Старійшинами й володіли унікальними знаннями. Однак місто давно спустіло, та чи всі загинули? Які таємниці зберігають льоди Антарктики і хто ховається за їхньою товщею? Які істоти не повинні пробудитися? Бо якщо таке раптом станеться, це означатиме кінець усталеної світобудови…
📚 Читайте "На стрімчаках божевілля" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "На стрімчаках божевілля", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Дивнi маневри суден таемничого купця не викликали якогось особливого подиву в цi бурхливi часи, коли, здавалося, кожен колонiст був сповнений рiшучостi iгнорувати умови Цукрового акта[8 - «Цукровий акт» – прийнятий британським парламентом документ iз метою митних зборiв, а не регламентування торгiвлi. Вiн замiнив «Акт про патоку» 1733-го, за яким ввезення в англiйськi колонii рому та сировини для його виробництва – патоки – обкладалися митом.], який перешкоджав жвавим морським перевезенням. Провезти контрабанду й утекти вважалося швидше геройством у Наррагансеттськiй бухтi, i нiчне розвантаження заборонених товарiв було цiлком звичною справою.
Навеснi 1767 року Карвен обрав новий спосiб дiяльностi. Лiхтери знову регулярно вiдпливали, залишаючи темнi мовчазнi доки, цього разу спускаючись уздовж бухти на певну вiдстань, либонь, не далi, нiж до Немквiт-Пойнту, де зустрiчали великi кораблi рiзних типiв i перевантажували звiдти якiсь товари.
Вiден iз неослабним завзяттям продовжував наглядати за фермою, впродовж тривалого часу навiдувався туди щоночi. Не минало й тижня, щоб вiн не побував там (за винятком тих ночей, коли щойно випадав снiг, щоб не полишати слiдiв). Але навiть тодi чоловiк пiдбирався якомога ближче пiд’iзною дорогою або льодом рiчки, що протiкала неподалiк, аби переконатися, якi слiди залишили iншi вiдвiдувачi ферми.











