Крізь браму срібного ключа

Крiзь браму срiбного ключа

Говард Фiлiпс Лавкрафт

Зарубiжнi авторськi зiбрання

Американського письменника, поета i журналiста Говарда Фiлiпса Лавкрафта (1890–1937) називали Едгаром По ХХ столiття. Вiн працював у жанрi хорору, мiстики, фентезi та науковоi фантастики й був творцем i магiстром американськоi мiстичноi «чорноi школи» 20–30-х рокiв минулого столiття. За життя Лавкрафт не опублiкував жодноi книжки i зажив слави серед широкого читацького загалу вже пiсля своеi смертi. Його творчiсть – невичерпне джерело натхнення для кiнематографiстiв, за його творами знято багато фiльмiв.

«Крiзь браму срiбного ключа» – фантастичне оповiдання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1933 р. у спiвавторствi з Гофманом Прайсом.

Подii вiдбуваються в американському мiстi Новий Орлеан 1932 р. Друзi та родичi зниклого безвiсти 1928 р. Рендольфа Картера збираються в його будинку, щоб подiлити спадщину. Одним з присутнiх виявляеться сам Картер, але його зовнiшнiсть змiнилася до невпiзнання. Вiн розповiдае своiм близьким про своi космiчнi мандри.

Здобувши срiбного ключа, Картер встав на Шлях, який веде до Остаточноi порожнечi «за межами всiх земель, планет i всесвiтiв». Унаслiдок трансформацiй вiн утратив людську подобу i, щоб знову ii вiднайти, летить на кораблi через безоднi Галактики на Землю.

Говард Лавкрафт

Крiзь браму срiбного ключа

© Є. М. Тарнавський, переклад украiнською, 2019

© Д. О. Чмуж, художне оформлення, 2019

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019

За межами Еносу[1 - Енос – найвищий гiрський шпиль острова Кефалiнiя у Грецii.

Його висота становить 1628 м.] (У спiвавторствi з Гейзелом Гiлдом)

Цей рукопис знайшли серед речей покiйного Рiчарда Г. Джонсона, доктора фiлософii та хранителя Археологiчного музею Кабо в Бостонi (штат Массачусетс).

I

Чи хтось iз жителiв Бостона – так само, як i будь-який бiльш-менш уважний читач за його межами – зможе забути дивну пригоду, що якось трапилася в музеi Кабо. Сенсацiйнi газетнi публiкацii, присвяченi бiсiвськiй мумii; галасливi чутки про настiльки ж жахливi стародавнi перекази, вiддалено пов’язанi з нею; хвиля нездорового зацiкавлення, що здiйнялася 1923-го серед прихильникiв усiляких заборонених культiв, та трагiчна доля двох вiдвiдувачiв, котрi потай залiзли до музею в нiч на 1 грудня того ж року, – все це, узяте загалом, стало класичним прикладом формування мiфу, який передавали з поколiння в поколiння i який попутно обростав усе новими жахливими вигадками.