На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Крізь браму срібного ключа» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Ужасы / мистика, Мистика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Крізь браму срібного ключа

Автор
Жанр
Дата выхода
25 ноября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Крізь браму срібного ключа" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Крізь браму срібного ключа" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Говард Филлипс Лавкрафт) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Американського письменника, поета і журналіста Говарда Філіпса Лавкрафта (1890–1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20–30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість – невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів.
«Крізь браму срібного ключа» – фантастичне оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1933 р. у співавторстві з Гофманом Прайсом.
Події відбуваються в американському місті Новий Орлеан 1932 р. Друзі та родичі зниклого безвісти 1928 р. Рендольфа Картера збираються в його будинку, щоб поділити спадщину. Одним з присутніх виявляється сам Картер, але його зовнішність змінилася до невпізнання. Він розповідає своїм близьким про свої космічні мандри. Здобувши срібного ключа, Картер встав на Шлях, який веде до Остаточної порожнечі «за межами всіх земель, планет і всесвітів». Унаслідок трансформацій він утратив людську подобу і, щоб знову її віднайти, летить на кораблі через безодні Галактики на Землю.
📚 Читайте "Крізь браму срібного ключа" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Крізь браму срібного ключа", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вiн попросив показати всi книги, якi хоча б трохи пов’язанi з примiтивними культурами та затонулими континентами, а потiм по три години щодня робив виписки з них, покидаючи музей лише для того, щоб тут же податися до Кембриджа, де в бiблiотецi Вайденер можна було погортати (попередньо отримавши дозвiл) жахливий i заборонений «Некрономiкон».
5 квiтня його велика стаття з’явилася в недiльному випуску «Бостонськоi колонки» – рясно iлюстрована свiтлинами мумii, цилiндра та сувою з iероглiфами, виконана в звичайному дурнувато-iнфантильному стилi, яким газета звикла просторiкувати на догоду широкому колу своiх розумово незрiлих читачiв.
За всього iнфантилiзму статтi, вона привернула до музею й тямущих, освiчених вiдвiдувачiв, бо свiтлини в нiй свiдчили самi за себе. Адже й серйозним людям iнодi трапляеться зазирнути до «Бостонськоi колонки». Пригадую, наприклад, одного дивного вiдвiдувача, котрий з’явився в музеi в листопадi. Темнолиций, у тюрбанi, з густою бородою, з якимось вимученим, неприродним голосом i дивно байдужим обличчям, iз незграбними руками, схованими в бiлi рукавицi, що безглуздо виглядали тут.
У червнi популярнiсть мумii вихлюпнулася за межi Бостона, i на адресу музею вiд окультистiв та iнших знавцiв мiстичних наук посипалися запитання, а також вимоги вислати фотографii. Загалом це не дуже тiшило персонал музею, оскiльки наша суто наукова установа не симпатизуе всiляким фантастам i мрiйникам, i все ж ми сумлiнно вiдповiдали на всi листи.











