На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Крізь браму срібного ключа» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Ужасы / мистика, Мистика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Крізь браму срібного ключа

Автор
Жанр
Дата выхода
25 ноября 2019
🔍 Загляните за кулисы "Крізь браму срібного ключа" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Крізь браму срібного ключа" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Говард Филлипс Лавкрафт) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Американського письменника, поета і журналіста Говарда Філіпса Лавкрафта (1890–1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20–30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість – невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів.
«Крізь браму срібного ключа» – фантастичне оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1933 р. у співавторстві з Гофманом Прайсом.
Події відбуваються в американському місті Новий Орлеан 1932 р. Друзі та родичі зниклого безвісти 1928 р. Рендольфа Картера збираються в його будинку, щоб поділити спадщину. Одним з присутніх виявляється сам Картер, але його зовнішність змінилася до невпізнання. Він розповідає своїм близьким про свої космічні мандри. Здобувши срібного ключа, Картер встав на Шлях, який веде до Остаточної порожнечі «за межами всіх земель, планет і всесвітів». Унаслідок трансформацій він утратив людську подобу і, щоб знову її віднайти, летить на кораблі через безодні Галактики на Землю.
📚 Читайте "Крізь браму срібного ключа" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Крізь браму срібного ключа", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Звичнi подробицi процесу звiльнення цiлком заволодiли моею увагою, i тепер, коли довга мотузка, якою я ще недавно був сповитий, як немовля, поступово спадала з мене, я знову майже повiрив у те, що все пережите мною – не що iнше, як звичайна галюцинацiя, i нiколи не було нi цього жахливого колодязя, нi запаморочливоi безоднi, нi нескiнченноi линви, i лежав я тепер не будь-де, а у вхiдному храмi Хефрена бiля Сфiнкса, куди, поки перебував у нестямi, прокралися вiроломнi араби, щоб мене катувати. Тим бiльше менi варто було поквапитися з борсанням.
Як довго я розплутувався, сказати важко. У будь-якому разi на публiцi, коли я не був нi поранений, нi виснажений, як тепер, я мiг упоратися з цим значно швидше. Аж ось, нарештi, я звiльнився i видихнув на повнi груди.
Поступово до мене повернулися сила i гнучкiсть; проте моi очi, як i ранiше, нiчого не розрiзняли. Насилу зiп’явшись на ноги, я озирнувся: усюди була пiтьма настiльки ж непроникна, як i та, в якiй я перебував iз пов’язкою на очах. Я ступив кiлька крокiв; потомленi ноги ледь мене слухалися, й усе ж я переконався, що можу йти, тож залишалося лише вирiшити, в якому напрямку. У жодному разi не можна було рухатися навмання, позаяк я мiг посунути в бiк, прямо протилежний до того, в якому знаходився жаданий вихiд.
Вирушаючи напередоднi ввечерi на прогулянку, я прихопив iз собою пуделко сiрникiв i маленький електричний лiхтарик.











