Записки патера Брауна = Father Brown’s Memories

 – Чому ви вирiшили, що я ослiп?

– Тому що ви хороша людина, – вiдповiдав священик. – Господь пощадив вашу чисту душу i вiдвернув ваш погляд вiд беззаконня. Вiн поставив стiну пiску i таемницi мiж вами i тим, що трапилося на закривавленiй землi.

– Розкажiть тодi, що там сталося, – ледь вимовила ледi Аутрем.

– Потерпiть трохи, – вiдповiв iй священик. – Постежите за ходом моiх думок. Обмiркував я i те, що Ромейн вчив Морiса прийомам свого ремесла. У мене е товариш-актор, вiн показував менi дуже цiкавий прийом, як падати мертвим.

– Господи помилуй! – закрив рот рукою лорд Аутрем.

– Амiнь, – закiнчив патер Браун. – Атож, Морiс упав, як тiльки Джеймс вистрiлив, i лежав, чекаючи. Чекав i його злочинний учитель, стоячи осторонь.

– Чекаемо i ми, – нетерплячився Кокспер. – Я, наприклад, бiльше чекати не можу.

– Джеймс, оглушений каяттям, кинувся до нещасного, – продовжував священик. – Пiстолет вiн вiдкинув iз вiдразою, але Морiс тримав свiй пiстолет у руцi. Коли старший брат схилився над молодшим, той пiдвiвся на лiвому лiктi i вистрелив.

Всi були блiдi, вони довго дивилися на священика. Нарештi сер Джон спитав розгублено i тихо:

– Ви впевненi в усьому цьому?

– Я в цьому впевнений, – зауважив патер Браун, – i тепер передаю Морiса Мейра, справжнього маркiза Марнi, пiд вашу християнську опiку. Ви вказали менi сьогоднi на християнськi чесноти. Здаеться, що ви таки передали кутi меду. Але як добре, що до таких бiдних грiшникiв, як цей чоловiк, котрий помиляетеся, ви маете достатньо милосердя, i готовi до примирення навiть усього людства.

– Ну, знаете! – скрикнув лорд Аутрем. – Пробачити цього мерзенного боягуза? Нi вже, даруйте! Я сказав, що розумiю чесний поединок, але такого зрадника й убивцю…

– Лiнчувати б його! – запропонував Кокспер. – Спалити живцем. Якщо вiчний вогонь не казочки, я i слова не скажу, щоб врятувати його вiд пекла.

– Я не дав би йому й шматка хлiба, – добавив Меллоу.

– Людськiй милостi е межа, – промовила тремтячим голосом ледi Аутрем.

– Саме так, – сказав патер Браун. – Цим вона i вiдрiзняеться вiд милостi Божоi. Вибачте, що я не дуже серйозно поставився до ваших закидiв i повчань. Рiч у тiм, що ви готовi пробачити грiхи, якi для вас не е грiховними. Ви прощаете тих, хто, на вашу думку, не чинить злочин, а порушуе умовнiсть. Ви терпимi до дуелi, розлучення, роману. Ви даруете, бо вам нiчого прощати.