Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown

Навряд чи ви так само легко впораетесь iз наступними двома запитаннями.

Священик дивився з вiкна в сад, обмацуючи його допитливим поглядом, i чекав.

– Ви знаете, що сад iзольований вiд зовнiшнього свiту, як герметична посудина, – правив далi лiкар. – Як же тодi туди проник стороннiй?

Не обертаючись, маленький священик вiдповiв:

– Нiкого стороннього в саду не було.

Настало напружене мовчання, яке раптом розрядив вибух нестримного, майже дитячого смiху. Безглуздiсть цих слiв вивергнула з Івана потiк глузувань:

– Он як? Отже, цього дохлого опецька не ми притягли вчора в будинок? То вiн не входив у сад, не входив?

– Чи входив вiн у сад? – задумливо повторив Браун.

– А щоб йому! – вигукнув Сiмон. – Той чоловiк або заходив у сад, або нi.

– Не зовсiм, – вiдповiв священик зi слабкою посмiшкою. – Яке ваше наступне запитання, лiкарю?

– Менi здаеться, ви нездужаете, – роздратовано зауважив медик, – але я поставлю i наступне, даруйте.

– А вiн не виходив iз саду, – сказав священик, усе ще виглядаючи у вiкно.

– Ах, не вийшов!.. – вибухнув Сiмон.

– Ну, цiлком, – вiдповiв священик.

Сiмон затряс кулаками, як роблять французькi науковцi, вичерпавши всi своi аргументи.

– Людина або виходить з саду, або нi! – закричав вiн.

– Не завжди, – сказав патер Браун.

Доктор Сiмон нетерпляче пiднявся.

– У мене немае часу на балачки! – гнiвно вигукнув вiн.

– Лiкарю, – сказав священик дуже лагiдно, – ми з вами завжди чудово ладнали. Хоча б по старiй дружбi зачекайте, задайте ваше п’яте запитання.

Напружений Сiмон присiв на ослiн бiля дверей i зронив:

– Голова та тiло порiзанi якось дивно i, здаеться, вже пiсля смертi.

– Авжеж, – вiдповiв, стоячи нерухомо, священик. – Так i було. Вас хотiли ввести в оману, втiм, цiлком природно: ви ж i не засумнiвалися, що перед вами голова i тiло однiеi людини.

Та частка розуму, в якiй виникають чудовиська, раптом буйно заворушилася в головi О’Браена. Всi найхимернiшi створення, породженi уявою людини, гуртом оточили його. Йому чувся голос того, хто давнiший за стародавнiх пращурiв: «Бережися сатанинського саду, де росте дерево з подвiйним плодом. Сторонися зловiсного саду, де померла людина з двома головами».