Скандальний випадок із патером Брауном = The Scandal of Father Brown

Вiн сказав Гiлдеру упiвголоса:

– Сподiваюся, ви повiрите на слово не йому, а паннi Армстронг?

Патер Браун раптом пiдняв обличчя, напрочуд свiже та рожеве, нiби вiн тiльки-но вмився холодною водою.

– Аякже, – сказав вiн, видiляючи чарiвну простодушнiсть. – Але хiба слово панни Армстронг неодмiнно мае суперечити слову свiдка?

Дiвчина видала переляканий, уривчастий зойк. Усi погляди звернулися на неi. Панночка скам’янiла, немов розбита паралiчем, тiльки обличчя, обрамлене тонким каштановим волоссям, залишалося живим, враженим i здивованим.

– Цей чоловiк, – вагомо промовив пан Гiлдер, – недвозначно заявляе, що застав вас iз ножем у руцi, без тями, вiдразу ж пiсля вбивства.

– Вiн каже правду, – пiдтвердила Елiс.

Коли присутнi оговталися, вони побачили, що Патрик Ройс, пригнувши масивну голову, вступив у середину кола, пiсля чого виголосив вражаючi слова:

– Ну що ж, якщо менi все одно гинути, то спершу хоч вiдведу душу.

Його широкi плечi сколихнулися, i залiзний п’ястук завдав нищiвного удару по вмиротворенiй схiднiй фiзii пана Магнуса, котрий одразу ж гупнувся на галявину плиском, гейби морська зiрка. Кiлька полiцiянтiв негайно ж схопили Ройса, iншим же вiд розгубленостi здалося, нiби все розумне летить у прiрву i свiт перетворюеться на сцену, на якiй розiгруеться безглузде блазнiвське видовище.

– Облиште своi вибрики, пане Ройс, – владно сказав Гiлдер. – Я заарештую вас за образу дiею.

– Аж нiяк, – заперечив йому Ройс голосом, гучним, як залiзний гонг. – Ви заарештуете мене за вбивство.

Гiлдер тривожно глипнув на переможеного, але той уже сидiв, витираючи рiдкiснi краплi кровi з майже не пошкодженого обличчя, тому iнспектор тiльки спитав уривчасто:

– І що це означае?

– Цей чолов’яга сказав щиру правду, – пояснив Ройс. – Панна Армстронг зомлiла i впала з ножем у руцi. Але вона схопила нiж не для того, щоб здiйснити замах на свого батька, а для того, щоб його захистити.

– Захистити! – повторив Гiлдер серйозно. – Вiд кого ж?

– Вiд мене, – вiдповiв Ройс.

Елiс глянула на нього ошелешено та злякано, потiм промовила тихим голосом:

– Ну що ж, врештi-решт я рада, що ви не втратили мужностi.

Горище, де була кiмната секретаря (досить тiсне примiщення для такого велетенського вiдлюдника), зберiгало всi слiди нещодавньоi драми. Посеред кiмнати, на пiдлозi, валявся важкий револьвер, мабуть, кимось вiдкинутий убiк.