Казочка патера Брауна = The Fairy Tale of Father Brown

Не гнiвайтесь, – поспiшно додав вiн, зауваживши, що шотландець докiрливо похитав головою, – вона ж була впевнена, що каже правду. Але нiхто не може залишатися на вулицi на самотi за секунду до отримання листа. Нiхто не може залишатися на вулицi в повнiй самотi, коли починае читати тiльки-но одержаний лист. Хтось, без сумнiву, мав стояти поруч, просто вiн психологiчно ухитрився стати невидимцем.

– А чому хтось неодмiнно мав стояти поруч? – не повiрив Енгус.

– Але ж не поштовий голуб принiс iй цього листа, – пояснив патер Браун.

– Чи не хочете ви сказати, – рiшуче втрутився Фламбо, – що Велкiн приносив дiвчинi листи свого суперника?

– Атож, – сказав священик, – Велкiн приносив дiвчинi листи свого суперника. Зобов’язаний був приносити.

– Ну, з мене досить! – вибухнув Фламбо. – Хто цей iндивiд? Який вiн iз себе? Як одягаються цi психологiчнi невидимцi?

– Вiн одягнений дуже гарно: в червоне i блакитне iз золотом, – швидко i точно повiдомив священик.

– Патере Браун! – обурився Енгус, зупинившись, як укопаний. – Хто з нас збожеволiв – ви чи я?

– Нi, ви не з’iхали з глузду, – сказав патер Браун. – Просто ви не надто спостережливi. Ви не помiтили, наприклад, такого чоловiчка, як оцей.

Вiн швидко зробив три кроки вперед i поклав руку на плече пересiчного листоношi, котрий прошмигнув повз них у тiнi дерев.

– Чомусь нiхто нiколи не помiчае поштарiв, – задумливо мовив вiн. – Але ж iх охоплюють тi ж пристрастi, що й усiх iнших людей, крiм цього, вони носять пошту в просторих мiшках, де легко помiститься труп карлика.

Замiсть того, щоб просто обернутися, листоноша вiдскочив убiк i наткнувся на садову огорожу. Це був сухорлявий свiтлобородий чоловiк дуже пересiчноi зовнiшностi, але, коли вiн обернув до них перелякане обличчя, всiх трьох вразила його жахлива зизоокiсть.

…Фламбо повернувся до своiх шабель, пурпурових килимiв i перського кота – у нього були справи. Джон Тернбул Енгус повернувся в кондитерську до дiвчини, з котрою цей безтурботний молодик примудрився непогано гаяти час. А патер Браун довгi години блукав пiд зiрками заснiженими крутими вулицями з убивцею, але про що вони балакали – цього нiхто нiколи не дiзнаеться.