Війна світів

Вони прислухалися, постукали палицею по нагару, але, не дiставши нiякоi вiдповiдi, подумали, що людина чи кiлька людей, закритих усерединi, знепритомнiли або й померли.

Звiсно, самi вони нiчим не могли iм зарадити. Гукнувши прибульцям кiлька пiдбадьорливих слiв, вони майнули до мiста по допомогу. Страшенно збудженi, розхристанi й обсипанi пiском, вони бiгли по маленькiй вуличцi, залитiй яскравим сонцем, саме о тiй порi, коли крамарi вiдчиняли вiконницi, а простi городяни вiдчиняли у спальнях вiкна. Гендерсон кинувся на залiзничну станцiю, щоб якнайшвидше передати телеграфом новини до Лондона.

Газетнi статтi вже пiдготували населення до цих незвичайних новин.

Близько восьмоi години юрби хлопчакiв та всякого люду вже мчали до вигону, бажаючи подивитися на «мертвих марсiян». Так починали розгортатися подii. Вперше я почув про це вiд хлопця-газетяра без чвертi дев’ять, коли вийшов купити «Дейлi кронiкл». Звiсна рiч, я був надзвичайно вражений i, не гаючи марно часу, пiшов через Отершоуський мiст до пiщаного кар’еру.

III. НА ГОРСЕЛЬСЬКОМУ ВИГОНІ

Бiля великоi вирви, в якiй лежав цилiндр, зiбралося чоловiк iз двадцятеро. Я вже казав, який вигляд мало те велетенське тiло, що врилося в землю. Навколо, нiби вiд якогось вибуху, було обсмалено дерн i гравiй. Мабуть, великий удар спричинив вибух вогню. Гендерсона i Оджилвi там не було. Очевидно, вони вирiшили, що зараз нiчого не вдiеш бiля цилiндра, i пiшли до Гендерсона снiдати.

Четверо чи п’ятеро хлоп’ят сидiли над ямою; вони метляли ногами й розважалися, кидаючи камiнцi в цилiндр, доки я не нагримав на них.

Тодi вони стали гратися у квача, туди-сюди шмигаючи помiж дорослими.

На цьому збiговиську були два велосипедисти, садiвник-поденник, якого я вряди-годи наймав, дiвча з дитиною на руках, рiзник Грег iз своiм малим, кiлька просто роззяв та ще хлопцi, що бували на побiгеньках у гравцiв у гольф або тинялися бiля станцii.

Розмовляли мало. Тодi англiйський простолюд не дуже розумiвся на астрономii.

Бiльшiсть людей спокiйно поглядала на рiвну, мов стiл, покришку цилiндра. Вона була в такому самому положеннi, як ii залишили Оджилвi й Гендерсон. Менi здаеться, що глядачi розчарувалися, побачивши не обгорiлi трупи, а цю непорушну брилу. Однi вiдходили геть, натомiсть пiдходили iншi. Я спустився до ями, i менi здалося, нiби пiд ногами злегка двигтить земля. Покришка не рухалась.

Тiльки пiдiйшовши зовсiм близько, я помiтив усю химернiсть цилiндра.