На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Невидима людина» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Невидима людина

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Невидима людина" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Невидима людина" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Герберт Джордж Уэллс) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Видатний британський письменник Герберт Веллс (1866–1946) – автор близько 40 романів, один з першопрохідців у жанрі наукової фантастики. Ще на початку XX ст. він передбачив великі відкриття, які змінять долю людства, намалював картини майбутнього. Його твори відрізняються оригінальністю, непередбачуваним сюжетом і яскравими, цікавими героями. А деякі винаходи, описані ним іще сто років тому, існують і сьогодні.
«Невидима людина» – це трагічна історія вченого Гриффіна, який зробив дивовижне відкриття і вважає себе «надлюдиною». Кинувши виклик людству, він свій талант ученого звернув у зло. Але програв. Роман, написаний у 1897 році, вирізняється напруженим, майже детективним сюжетом і вражає поєднанням психологічної та побутової достовірності з фантастичністю подій.
До видання також увійшла «Повість про дні майбутні» Герберта Веллса, що була написана в 1899-му і не перевидавалася українською з 1930 року.
📚 Читайте "Невидима людина" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Невидима людина", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Мiсiс Гол була впевнена i з пiдкресленою холоднiстю ствердила це.
– Мушу попередити вас, що я – дослiдник-експериментатор, – пояснив Незнайомець, – i не сказав про це досi тiльки тому, що занадто змерз i був стомлений.
– Справдi, сер? – вражено вiдповiла мiсiс Гол.
– І в моему багажi – рiзнi апарати та прилади.
– То все, безперечно, дуже кориснi речi, сер, – докинула мiсiс Гол.
– І я, природно, бажаю вести далi моi дослiди.
– Звичайно, сер.
– Приiхав я до Айпiнга, – досить невимушено провадив вiн, – тому що… шукаю самотностi.
«Я так i знала», – подумала мiсiс Гол.
– …вимагае певноi вiдлюдностi. Очi в мене такi слабкi й так болять, що iнодi менi годинами доводиться сидiти в темрявi… i зачинятися. Подеколи. Не зараз, звiсно. І коли ось у такi хвилини мене турбують, наприклад стороннi люди, якi заходять до моеi кiмнати, – це завдае менi болiсних страждань. Я хочу, щоб ви добре усвiдомили моi слова.
– Певна рiч, сер, – вiдповiла мiсiс Гол.
– Це, здаеться, й усе, – перебив Незнайомець зi спокiйною рiшучiстю, яка поклала край подальшим балачкам. Своi запитання й вияви прихильностi мiсiс Гол мала залишити до слушнiшоi нагоди.
Коли мiсiс Гол вийшла, вiн (так казав пiзнiше мiстер Генфрi) став перед камiном i стежив, як лагодять годинник. Працюючи, мiстер Генфрi поставив лампу бiля себе, i ясне свiтло падало на його руки та на сам годинник, в кiмнатi ж було напiвтемно. Коли вiн пiдводив голову, перед очима в нього плавали кольоровi плями.
– Погода… – почав був вiн.
– Чого ви не кiнчаете й не йдете? – озвалась закам’янiла постать, мабуть, ледь стримуючи гнiв. – Вам треба було тiльки закрiпити на стрижнi годинну стрiлку.











