Невидима людина

– І щоб одужати пiсля цього, треба багато часу, хiба ж не так, сер? Оце мiй небiж Том був порiзав собi руку косою… розумiете, спiткнувся, косивши, й упав… І що ж ви думаете, сер? Три мiсяцi ходив з перев’язаною рукою. І тепер я страх як боюся коси, сер.

– Я дуже добре розумiю вас, – сказав пожилець.

– Один час ми навiть думали, що йому доведеться робити операцiю; так було йому погано, сер.

Пожилець уривчасто засмiявся i зараз же немов проковтнув свiй смiх.

– Невже? – сказав вiн.

– Свята правда, сер.

І в цьому не було нiчого смiшного для тих, хто доглядав його, як я, сер, бо моя сестра мала досить клопоту зi своiми малими. То забинтовуеш, то розбинтовуеш… Отож насмiлюся сказати, сер…

– Чи не дасте ви менi сiрникiв? – несподiвано перебив ii Незнайомець. – Моя люлька погасла.

Мiсiс Гол ураз зупинилася. Отак перервати ii мову – це, звичайно, було нечемно з його боку. Вона здивовано глянула на Незнайомця, але згадала два соверени й пiшла по сiрники.

– Дякую! – уривчасто кинув вiн, коли мiсiс Гол принесла сiрники, обернувся до неi спиною i знову став дивитись у вiкно.

Очевидно, його нервували розмови про операцii та бинтування. Вона так i не насмiлилась сказати про те, що думала, до того ж ii розсердила зневажлива поведiнка пожильця, i тому Мiллi цього дня перепало.

Незнайомець до четвертоi години знаходився у своiй кiмнатi i не подумав навiть перепросити за свою нечемнiсть. Здебiльшого там було зовсiм тихо. Вiн, певно, сидiв перед камiном, палив люльку, а то й дрiмав у надвечiрнiх сутiнках.

Однак, прислухавшись, раз чи два можна було б почути, як вiн перегрiбав вугiлля i хвилин п’ять походжав по кiмнатi. Здавалося, вiн розмовляв сам iз собою. Потiм вiн сiв знову, i крiсло пiд ним заскрипiло.

II. ПЕРШІ ВРАЖЕННЯ МІСТЕРА ТЕДДІ ГЕНФРІ

О четвертiй годинi, коли досить споночiло i мiсiс Гол уже наважилася пiти до свого пожильця спитати, чи не хоче вiн чаю, до буфету ввiйшов Теддi Генфрi, годинникар.

– Ну й погода, мiсiс Гол, – сказав вiн. – Якраз для поганих чобiт!

Снiг надворi сипав усе густiше.

Мiсiс Гол пiдтакнула, а тодi побачила, що при майстровi його валiзка з iнструментами.

– Коли ви вже тут, мiстере Теддi, – сказала вона, – то я хотiла б, щоб ви глянули на годинник у вiтальнi. Вiн iде й правильно вибивае години, тiльки годинна стрiлка завжди стоiть на шостiй.

Мiсiс Гол провела майстра до вiтальнi, постукала у дверi й увiйшла.