Життя, якого не було

Обличчя ii, на диво привабливе, було сповнене усвiдомлення власноi важливостi й винятковостi – хоча пiдстав для того не було жодних: набережна порожня, i лише iнiй обсипаеться на сiрий папiр, на глянець недоладних обкладинок.

Полiтичнi плiтки й красунi в бiкiнi рiвнi перед iнеем.

– Свiжi новини, – ледве чутно прошепотiла жiнка. – Свiжi, але…

Звук ii голосу дивним дисонансом вплiвся в гомiн чайок i шелестiння вiтру. Немов у фееричнiй ораторii Шнеера-молодшого раптом, перебиваючи речитатив, заклацала друкарська машинка.

Вiн здригнувся й рiшуче пiдiйшов до жiнки в крiслi, не усвiдомлюючи гаразд, навiщо вiн це робить. Узяв найближчий дайджест, заглянув у кiнець, туди, де звичайно розмiщенi кросворди й гороскопи.

«Сьогоднi 28-й i 29-й мiсячнi днi. Коли сонячнi й мiсячнi ритми протилежнi, виникае внутрiшнiй розкол мiж свiдомiстю й пiдсвiдомiстю, що провокуе конфлiкти, важко реалiзувати задумане.

Необхiдно бiльше уваги надавати самоконтролю. Сьогоднi не радимо займатися суспiльною дiяльнiстю, бiльше часу слiд придiлити сiм’i. Випадковi зв’язки перспективнi.»

Вiн знав, що буде далi. Так i сталося. Йому рiзко, до болю, захотiлося, щоб сьогоднiшнiй день минув, щоб «сьогоднi» мишею втекло в затишну темряву «вчора», i все стало остаточно ясно. Щоб можна було сказати самому собi: так, справдi, розкол мiж свiдомiстю й пiдсвiдомiстю завадив реалiзувати задумане – але випадкових зв’язкiв не трапилося, i тому залишилася пiд питанням iхня перспективнiсть.

Суспiльна дiяльнiсть, увага до сiм’i – тепер можна сiсти, викурити сигарету й ретельно пiдбити пiдсумки: що вiдбулося, що обiйшло боком, а що лише промайнуло та й зникло, залишившись боязкою таемницею.

– Свiжi новини…

І крик чайок.

– Дякую вам, – невлад вiдповiв вiн, поклав дайджест на старе мiсце й швидко, не озираючись, пiднявся по кам’яних сходах.

До вiдкритого бару.

Жiнка дивилася йому вслiд, й усвiдомлення своеi важливостi огортало продавщицю царською мантiею, хоча на те не було жодних пiдстав.

Вiн сiв спиною до неi i лицем до моря.

Майданчик бару нависав над сiрим схололим пляжем, поцяткованим хрестиками пташиних слiдiв, немов огрядне тiло калiки-продавщицi над вчорашньою газетою.