Захребетник

На шапцi сидiв голуб i чистив дзьобом пiр’я.

На декого з глядачiв це видовище почало навiювати гiпнотичний транс, – вони розповiдали сусiдам соромiтнi iсторii зi свого дитинства й благали простити грiхи. Таких били цiпками й проганяли геть.

Із веранди духана «Сльози гуля» Джеймс якийсь час видивлявся на палац Салiма I, замолоду – погонича мулiв, на старостi – застрашника Всесвiту й засновника баданденськоi тиранii. Палац цього року почали реставрувати, i на стiнах метушилися люди з iнструментами.

Користi вiд iхнiх дiй на позiр не було видно.

Послухавши рекомендацii балакучого духанника, молодик змiнив звичнi правила й замiсть кебабiв почастувався пловом iз зернятками граната, смаженим тельбухом та вогненногострою кюфтою з горохом. Трапезу Джеймс запивав крижаним джаджиком – пiдсоленим кисляком, куди кухар дрiбно накришив огiркiв, часнику, фенхелю, чебрецю i м’яти.

Потiм розкинувся на килимi, що покривав нари, i двi години дрiмав.

Снилися ратнi подвиги.

Багато.

Прокинувшись, вiн спустився до набережноi, де царював старецьмакамбер, оповiдач шахрайських побрехеньокмакам. Навколо старця ойкали та реготали слухачi, здебiльшого приiжджi.

– Перекинув я чашу дрiмоти, iхав я по горах i драговинах, на китi плив по морю, на орловi ширяв у пiднебессi, – торохтiв макамбер без угаву, – почорнiлий вiд горя, заклопотаний хлiбом насущним…

Джеймс не без задоволення вислухав iсторiю про хитромудрого злодiя та трьох красунь, про хитромудрого злодiя та пекаря, про султана Цимаха та хитромудрого злодiя, а також про вiсьмох хитромудрих крадiiв, що похвалялися своiми подвигами в темницi.

Наприкiнцi останньоi маками вiн пiймав за руку юного кишенькового злодюжку, судячи iз зовнiшностi, онука самого макамбера, насолодився його благаннями, заримованими в стилi «луби», i вiдпустив.

Слухачi плескали в долонi, схвалюючи його доброту.

А старецьоповiдач склав експромт про хитромудрого злодiя та шляхетного героя.

Настав вечiр. Срiбний шейхмiсяць виплив над Баданденом серед вiрних мюридiвзiрок.

Пахощi квiтiв надвечiр’я пiдсилились i лоскотали нiздрi. Служники з жердинами бiгали вiд лiхтаря до лiхтаря; носii халви сипiли зiрваними голосами, розпродуючи залишки товару.

На площi Щироi Спокути навколо ешафота, де вдень вiдбувалися публiчнi страти, дiти спiвали й водили танок.

Спустившись у портову частину мiста, Джеймс вiдвiдав харчевню «Осел i троянда», за якою водилася погана слава.