Вкласти душу

Свiтанок був правильним – пiсля забав захiдних Мбатi-воiнiв лишаеться випалений камiнь, гнилi телята з роздутими животами i щури розмiром з добру свиню, якi тiшать своiм писком духа Стежки Мертвих.

Але думка жерця нiкого не хвилювала, тому що захiдний Мбатi з найбiльшою зiркою i без того потай засуджував марнотратство уряду: вiн вважав, що переселення «шоколадок» за казенний рахунок було верхом дуростi, надто пiсля того, як iм було виплачено двохсотвiдсоткову компенсацiю. Отже, жителi Вату-Вара роз’iхалися по усiй Океанii, нещиро дякуючи доброму чужому уряду, а пароплав зi смiшною назвою «Paradise» повiз упертого Мбете Лакембу з його матiнкою геть вiд скель Вату-вара.

Туди, де горбатi хвилi Атлантики омивають узбережжя Пiвденноi Каролiни, не забуваючи хлюпнути жменю солоних слiз i на крихiтний насип кам’янистоi землi Стрiм-Айленда.

Вчинок жерця здивував не тiльки головного захiдного Мбатi, але й односельцiв, якi належали до однiеi з Лакембою сiм’i-явуси; але якщо ти бiльше тижня провалявся в обiймах двохвостого злодiя Туа-ле-iта, то вiд тебе слiд очiкувати будь-яких чудасiй.

Мбете Лакемба знав, що робить, коли пiднiмався на борт «Paradise».

…капрал береговоi охорони, височенний негр з виголеною головою, махав зi свого катера Старому Лайку – навiть капрал, який потерпав вiд похмiлля, збагнув, що сьогоднi старого обтяжуе не тiльки пiвсотня фунтiв жиру, здатна замiнити рятувальний жилет, але й неабияка порцiя поганого настрою.

* * *

Бар був порожнiй: ловив гав за шинквасом однорукий бородань-господар, спав, опустивши голову на стiл, Гирявий Абрахам, та ще сидiв у кутку, за найчистiшим столиком, незнайомий коротун у брезентовiй рибальськiй робi.

Явно з чужого плеча.

Таким породистим коротунам бiльше личить строгий костюм-трiйка i краватка, втричi дорожча за всi роби, якi знайдуться у цiлому селищi.

Щоразу, заходячи до цього похмурого примiщення, гордо поiменованого баром, Мбете Лакемба вражався пихатостi стрiм-айлендцiв.

Назвати баром хижу, що тулилася до крамницi Вiльяма Кукера, чиею правою рукою свого часу поснiдала прудка мако[1 - Мако – Issurus oxyrinchus Rasinesque, оселедцева акула, найближчий родич великоi бiлоi акули. Однi з найбiльш небезпечних для людини риб, що нерiдко виплигують з води i вихоплюють своiх жертв прямо з човнiв. Довжина – до 4 м., вага – до 500 кг.], було таким же перебiльшенням, як… ну як наприклад назвати барменом самого Кукера.