На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Зарубежное фэнтези. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею

Автор
Дата выхода
01 ноября 2008
📚 Читайте "Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
«Ви збираетеся iхати?» – з цiкавiстю запитав Вiдповiдальний Спiвробiтник, який раптом став схожим на людину. Нi, чесно вiдповiв я. І виправився: думаю, що нi. Хiба якщо танки на вулицях… «Вас гнобили?» – у Вiдповiдального Спiвробiтника пробився легкий, майже невловний акцент. Або просто натяк. Нi, чесно вiдповiв я. І не дуже ревно виправився: ну, не особливо…
«А навiщо ви тодi подали документи?!» – Вiдповiдальний Спiвробiтник схилився до мене, щоб уважно роздивитися мое обличчя. Нiби дивовижну рибу в акварiумi.
Адже все одно не приймете.
Зовнi, вислухавши нашу бесiду, вся черга дружно поставила менi дiагноз: дегенерат. І дарма. Я здобув жаданий ними статус, «вiдповiдно до розд. 207 (с) Закону США про Іммiграцiю i Нацiональнiсть (INA), з урахуванням поправок…», а бiльшiсть iз цих досвiдчених, битих, заздалегiдь готових на будь-якi пiдступи прохачiв залишилася нi з чим. Вiдтодi й до цього дня (слава заокеанськоi бюрократii!) я отримую регулярнi нагадування: «Якщо ви в такий-то термiн… будете позбавленi… вашi данi…»
«Поминальнi епiстоли», смiеться Наташка.
Я дегенерат. Я викидаю епiстоли у смiтник.
Бiжи, Лоло, бiжи…
Абсолютно не уявляю, що робитиму за океаном. Жити на допомогу? Кому я там здався iз моею професiею, точнiше, з повною ii вiдсутнiстю?! Інодi, матюкаючи життя за марноту марнот, направду розумiю: iнакше я вже просто не зможу iснувати. Вода для щипавки, бруд для черв'яка – ось що таке для мене щоденна метушня, гризня, безглузда самодiяльнiсть i посиденьки з такими ж бiдахами, як я сам.
Думаю, патрiотизмом тут пахне менш за все.
Егоiзмом пахне.
– Денис знову прогуляв школу, – сказала Наташка. Я спиною вiдчував ii погляд: напружений, очiкувальний. – Менi дзвонила завуч.
Намагаючись вiдмовчатися, ховаю конверт у бюро. Вдаю, нiби порпаюсь у паперах. Як на те, пiд руку не трапляеться нiчого путнього, окрiм старезного вiрша, написаного до народження сина.
Давно минулi днi…
– Ти абсолютно не займаешся дитиною. Вчора вiд нього пахло пивом.
Вечiрнiй моцiон. Наталi треба скинути напругу дня. Насправдi Дениско не такий вже й поганий. Вчиться нормально. Ходить на карате: я поряд з ним – немiчна нiкчема. Леонiд Петрович, Денисiв тренер, дуже добре про нього вiдгукуеться.











