Шлях меча

Але Звитяжцям Кабiра було добре вiдомо, наскiльки оманливе це враження, та й сам я не раз бачив, як його величнiсть iз легкiстю рубае десять шарiв грубого сукна, обгорненого круж сталевого дроту. І взагалi вирiзняеться неабиякою вправнiстю.

Навiть дворучний грубiян Гвенiль Лоулезький i його брати-еспадони (попри вiдсутнiсть васальноi залежностi Лоулеза вiд Кабiрського емiрату) уникали при стороннiх називати Абу-Салiма просто Шешезом, хоча ятаган i любив свое перше iм’я. Шешез – мовою його предкiв, Диких Лез, якi колись привели своiх гiрських Придаткiв у Кабiр, – означае «блискавка» або «лоб Небесного Бика».

Високошляхетний ятаган вповнi виправдував це iм’я.

Ворухнувшись у належному для такi митi поклонi, я вже було вирiшив наказати змiнити на менi одяг, але Абу-Салiм засовався на пiдставцi й хитро пiдморгнув менi зеленим смарагдом, що прикрашав його рукiв’я.

– Терпiти не можу парадних убрань, – весело мовив вiн, улаштувавшись зручнiше.

 – І тисне, й бiк натирае, а нiкуди не дiнешся – палацовi чистоплюi не зрозумiють. Менi б твого Заррахiда на тиждень-другий, щоб показав iм, з якого боку олiею змазують…

Я зрозумiв, що розмова буде неофiцiйна. Придаток Чен уже стояв за Придатком Абу-Салiма, i ми, не змовляючись, вiдiслали iх до стола – пити свое улюблене вино. Малi Звитяжцi заметушилися довкола, поглядаючи то на нас iз Шешезом, то на застиглого бiля дверей естока Заррахiда.

Абу-Салiм не звернув на Малих анi найменшоi уваги.

– Добре в тебе, Єдинороже, – мрiйливо протяг вiн, блиснувши чорним лаком набалдашника. – Тихо, спокiйно… не те що у мене в палацi. Заздрю, слово честi…

– Я люблю спокiй… Шешезе, – вiдповiв я, вирiшивши прийняти запропонований тон розмови. – Ти ж знаеш – ми, мейланьцi, в душi самiтники. Прийоми й параднi виходи нам не iмпонують. У мене навiть пiхов пiдходящих для такоi справи нема, i плетiння на рукiв’i позатиралося…

– Не прибiднюйся, – усмiхнувся ятаган, – усе в тебе е.

Тим паче, що я саме з цього приводу. Ти дядька мого двоюрiдного, Фархада Абу-Салiма iль-Рахша фарр-ла-Кабiра знаеш? Розумiю, що найменнячко довге, але ж i дядько в мене не з коротких… То знаеш чи нi?

Я кивнув. Іль-Рахша – або ж «Крило бурi» – я бачив, коли давав особисту васальну клятву царственому дому фарр-ла-Кабiрiв, i ще кiлька разiв на дуже давнiх турнiрах.