Пентакль: Збірка

», i вiдiрвався вiд тексту, коли Нюрка голосно ляснула дверцятами, всiдаючись на задне сидiння.

– Назад, додому! – скомандувала вона.

І солодко потягнулася, хруснувши хребцями.

Нюрцi було добре. Легко i спокiйно. Уперше за останнiй тиждень.

– Доброго ранку. Я був у вас минулоi п’ятницi. Ми домовилися на вечiр понедiлка. Пам’ятаете? Ну i лади. Як iз реестрацiею?

Спершу Нюрка пiд настрiй хотiла вiдповiсти пам’ятному бичку, що це не його собача справа. Але вчасно передумала. Сухо, з достоiнством повiдомила, звiрившись iз залишеною вiзиткою:

– Усе в порядку, Бориславе Олеговичу.

– І номер у вас тепер е? – допитливий бiзнесмен вчепився мертвою хваткою.

Якщо вiн так справи веде, то звiдки проблеми з бiзнесом?

– Є. Але це, як ви розумiете, не телефонна розмова, – добре вийшло, вагомо. Бичок аж засопiв з поваги. – Якщо бажаете, можу пред’явити вам номер при особистiй зустрiчi.

– Що ви, Ганно Павлiвно! Ви у мене на повнiй довiрi! – дивним чином позадкував клiент.

 – У п’ятнадцять по восьмiй вас влаштуе?

Нюрка витримала солiдну паузу, нiбито звiряючись iз розкладом.

– Влаштуе.

Вона першою повiсила трубку.

Бичок з’явився хвилина у хвилину. Виглядав ще бiльш утомленим, нiж минулого разу. Туфлi забув почистити, вiдзначила Нюрка. Легкий налiт пилу поверх глянцю iталiйськоi шкiри вiдразу впадав у око. І золота шпилька на краватцi потьмянiла. Навiть пишнi вуса, кольором схожi на пшеничний батон «Нарiзний», понуро обвисли.

– Невдачi в бiзнесi, Бориславе Олеговичу? Бувае.

Хочете довiдатися причину?

Зрозумiло, хоче. Це в нього на чолi написано.

– Довiдайтеся, – тяжкий подих колихнув вуса. – У боргу не залишуся. Тiльки без цих штучок. «Алмазний, яхонтовий, позолоти ручку…»

– Ручку будете дружинi золотити, – рiзко, iз роздратуванням вiдповiла Нюрка i з погляду бичка зрозумiла, що знайшла вiрний тон. – Сiдайте. Час – на вагу золота.

Остання, дуже оригiнальна сентенцiя теж знайшла шлях до серця бичка.

Із шафи з’явилася запечатана колода карт.

Розкривши обгортку, Нюрка плавно поводила над колодою руками, вiдганяючи флюiди-невидимки. На клiентiв це справляло потрiбне враження. Потiм спритно, однiею лiвою, перетасувала. Тут головне – не перестаратися. Інакше вийде престидижитатор Акопян, фокусник, а не ворожка. Вона швидко навчилася домагатися потрiбного ефекту. Зосереджений погляд, скупi, без зайвого позування рухи пальцiв i кистi. Важлива робота, а не дешевий трюк.