На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Пентакль: Збірка» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Фэнтези, Книги про волшебников. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Пентакль: Збірка

Автор
Дата выхода
02 ноября 2008
🔍 Загляните за кулисы "Пентакль: Збірка" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Пентакль: Збірка" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Марина и Сергей Дяченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Уже вкотре п’ять відомих письменників, п’ять метрів української фантастики зібралися у кав’ярні, аби знайти нового персонажа. А потім вийшли на вулицю і розійшлися у різні боки, аби, зрештою, зустрітися під годинником на головній площі. Чи то опівдні біля старого млина. А чи опівночі біля зруйнованої церкви… Однією з відправних точок тепер став «Миргород» Гоголя – малоросійські історії, провінційні байки, що склалися в Мир-город, у картину Дивного Світу…
Перед вами – розповіді авторів з нового циклу «ПЕНТАКЛЬ». Ні Олді, ні Дяченки, ні Валентинов не скажуть вам з доброї волі, кому саме належить кожна оповідь. Натомість запропонують зіграти у цікаву гру – «вгадай автора». Отже, до вашої уваги фрагменти майбутнього циклу…
📚 Читайте "Пентакль: Збірка" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Пентакль: Збірка", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Пес, якому ще цуценям вiдрубали хвоста – Куций – зустрiв його заливистим гавканням, але вже через хвилину, впiзнавши, замовк i навiть спробував покрутити обрубком хвоста.
Дiд був удома. Сидiв, як звичайно, на колодi з ножиком у руках, щось майстрував. Омелька зустрiв без звичноi привiтностi – наче уже щось знав.
Хлопець, обливаючись сльозами, розповiв йому все до нитки – i про кавуни, i про нiчний баштан, i про голови на грядках. Дiд слухав, пахкаючи люлькою. З люльки здiймалися кiльця диму – Омелько дивився на них уже без жодноi надii.
– Знав я, що цим закiнчиться, – сказав дiд зненацька м’яко. – Не даремно баба Рудковська тобi пуп зав’язала на чотирьохлистковiй конюшинi, щоб щасливий був… А про те не подумала дурна баба, що…
І замовк, настовбурчивши сивi вуса.
– Що? – жалiбно запитав Омелько.
Дiд зiтхнув:
– Дурний ти хлопець… Порожня голова.
– Дiду! – заблагав Омелько. – Врятуй! Якщо… якщо ти… так хто тебе… Нiмець потягне мене в пекло, i…
– А таки потягне, – суворо погодився дiд.
На це Омелько не знайшовся, що сказати, i мовчки заплакав.
– Дурень ти, дурень, – сумно продовжував дiд. – Не будь ти менi рiдним онуком…
Вiн важко пiднявся i пiшов кудись усередину куреня. Омелько сидiв тихо; дiд повернувся, несучи в кулацi щось, вiд чого звисав зi жменi тонкий шкiряний ремiнець.
– Слухай, дурню, – сказав дiд, знову всiдаючись навпроти Омелька, хлопцевi трохи полегшало, бо в дiдовому бурчаннi не було гнiву.
– Хто приiде?!
– Мовчи, не перебивай. Три ночi тобi даеться. Зможеш протриматися – герой. Не зможеш… отут тобi, Омельку, нiхто не допоможе.
– А ти, дiду?!
– Я тобi вже допомiг, – вiдгукнувся дiд суворо. – Тобi б на тiм баштанi навiки залишитися, сни бачити… А ти пiшов.
Вiн розтулив долоню. На зашкарублiй пiдстилцi з вiкових мозолiв лежав дзвiночок – звичайний дзвiночок на тонкiм шкiрянiм ремiнцi.
Вiд дiда пахло тютюном i травами. І ще чимось, вiд чого Омельковi стало набагато спокiйнiше.
– Дiду… А чого вони там сплять?
Суворий погляд, але Омелько вже не боявся.
– Дiду…
– Сплять, – старечий рот пiд сивими вусами владно загнувся куточками донизу.











