Обитель героїв

Запитання, що починаються сакраментальним «А чи може чесна людина…», повиннi враховувати головний аргумент: якщо другого короля пiдряд влаштовуе прокураторське уявлення про честь i можливостi людини, значить, так i мусить бути.

Далi – тиша.

Колеса карети зашелестiли по гравiю дорiжки. Об'iхавши газон, над яким трете столiття пiдряд трудилися кращi стригалi Реттii – вiллу Цимбал перекупив у Гнея Лукулла Костреця, вельможi, що розорився, багато в чому заради цього газону – агiтатор осадив коней бiля парадного пiд'iзду.

– Приiхали, ваша свiтлосте!

Тротуар облямовували кущi самшиту й розмарину. Вiд квiтника, розбитого перед криптопортиком, долинав аромат пiзнiх фiалок. У супроводi дворецького, вишуканого, як крученi вежi Чуриха, i загадкового анiтрохи не менш, Конрад зiйшов мармуровими сходами, оминув простий, зi смаком обставлений атрiум i рушив круглим коридором, що оперiзував вiллу. Праворуч коридор обгороджувала колонада. Потрiйнi пучки тонких гладких колон зi скульптурними капiтелями, з яких проростали нервюри пiдпружних арок i риштовань напiвциркульних склепiнь перекриття, завжди викликали в барона замилування.

Нi, не пишнотою тутешньоi архiтектури, а власною працьовитiстю – розкриття широко вiдомоi «Справи про зодчого Труцидаторе i кривавий шнурок» багато в чому завдячувало годинам, проведеним у скрипторiях Лiги Махiнаторiв. Нудило вiд усiх цих пiлонiв, пiлястрiв i архiвольтiв, а «облямiвка зубчаста прорiзна орнаментальна» викликала внутрiшне здригання.

– Сюди, прошу вас…

Дворецький вказав на вхiд до терм, розмiщених у прибудовi – окремому будинку, увiнчаному куполом. Увiйти в терми можна було й знадвору, але, напевне, сьогоднiшнiй ранок налаштовував на конспiрацiю. Хоча про яку конспiрацiю може йтися на вiллi прокуратора, де зайвi очi давно заплющилися навiки? Або iнакше: про яку конспiрацiю можна говорити в блискучiй Реттii, де будь-яке «апчхи» стае надбанням мас ранiше, нiж людина втреться хусткою?

Так i живемо, у едностi протилежностей.

– Пан прокуратор чекае. Ви зволите роздягтися?

Заходити до терм одягненим? Серед голих щиколоток, сiдниць, животiв i спин бути символом манiрностi? Нi, Конрад рiшуче не бажав виставляти себе на посмiховисько. Хто б не зiбрався раннього ранку в гостях у Вiльгельма Цимбала, бажаючи зануритися в басейн i розiмлiти у парильнi – цi люди знали, що роблять i навiщо. Навiть якщо iм просто спало на думку влаштувати годинку дружнiх викриттiв.