Де батько твій, Адаме?

Просто у вас… Тут вiн явно осiдлав улюбленого коника i довго патякав про поеднання ритмiв альфа-бета-гамми, накладення синапсiв, стандарт резонансних частот-модуляцiй… У Кирила в результатi виникло враження, що консультант i сам до ладу не знае, чому у одних людей емпат-комунiкатори працюють, а у iнших – нi. І нiхто не знае.

Таких, як Кирило, за статистикою, виявилося тринадцять вiдсоткiв. Плюс-мiнус корiнь квадратний. Причому не можна було сказати, що «патники» вiдмовляли виключно у твердолобих тупиць. Або, навпаки, у витончених естетiв.

Це – як абсолютний слух: зрозумiй-но, чому Івановi ведмiдь на вухо наступив, а Хейфiц чверть тону ловить. Шанс потрапити в «сейфовудюжину» мав будь-хто. Найбiльш, можна сказати, демократично: за теорiею ймовiрностi.

Кирилу просто не пощастило.

Спочатку вiн неабияк хвилювався. І Ванда, вiдчуваючи його пригнiчення i без «патника», поквапилася пообiцяти: коли вони разом, обходитися без комунiкатора. З тих пiр вона спрадi дуже рiдко надягала крупнi чорно-бiлi клiпси «Сенсита-004».

Кирило намагався вiдрадити ii: «Навiщо позбавляти себе нових вiдчуттiв?» – але Ванда стояла на своему, i вiн поступився. В глибинi душi вiдчуваючи вдячнiсть. Не те щоб почувався неповноцiнним, але все-таки… Сейф? «Чорний ящик» без входу-виходу?! Немов глухонiмий серед нормальних людей. Трохи з-за цього закомплексував. Спасибi дружинi…

Ось i зараз Ванда залишила клiпси в шкатулцi. На вiдмiну вiд бiльшостi гостей. Он Шурко з Алiною, якi взимку повiнчалися у справжнiй церквi, i регiтлива Томочка, й Ілона з новим кавалером – товстеньким лiкарем; i, звичайно, хитрюга-Едик.

Зате Мiшель «патник» не носить принципово. Стверджуе, що для його «чутливоi й тонко органiзованоi натури шкiдливi посиленi стороннi емоцii». Бо, значить, здатнi легко порушити крихку душевну рiвновагу. Із вуст Мишка Савельева, веснянкуватого ведмедя-нетiпахи; Мiшеля, який вважався на курсi символом непохитного спокою; Мiшунечки, який п’е горiлку не п’янiючи, кого зроду не бачили роздратованим чи пригнiченим… Коротше, саме в його вустах фраза про «крихку душевну рiвновагу» звучала з особливою красою. Але тести на емпатiю Савельев пройшов заввиграшки.

Молодець Мiшель. І щодо «почуттiв без милиць», i взагалi.

Чудовий хлопець. Свiй в дошку.

– Кирюш, горiлочки?

– Нi-i…

– Ну за компанiю! Кирнемо по маленькiй?!

– Не хочу. Їi, матiнку, закушувати треба, а я скоро лусну… Мiшель, дай гiтару!

На жаль, Едик ще ранiше дiстався до дистанцiйки i увiмкнув телик.