Ліана-майбутня цариця Океанії

Вона швидко вскочила в авто, i натиснула на газ, на щастя, машина завелася i Лiана поiхала по автострадi, смiючись i кричачи вiд почуття щастя i радостi, якi ii переповнювали. Вдалося, вона багата…

Захекавшись полiцейськi зупинилися i розсерджено поглядали на авто, яке вже було далеченько, один з них намагався розгледiти номер i марку машини, але марно, надто далеко вiд'iхало авто. Поглянувши один на одного, без слiв, вони пiшли до свого автомобiля.

А тим часом в домi грубого Бiла зчинився справжнiй переполох, а тому, що вставши рано, грубий Бiл пiшов до свого сейфу, поглянути на коштовностi, так вiн робив щоранку, ось уже десять рокiв – це був для нього своерiдний ритуал.

Вiн не мiг почати день не доторкнувшись до свого скарбу, не вiдчувши його приемноi прохолоди, не побачивши блиску дiамантiв, рубiнiв, золотих i платинових коштовностей.

Його дружина так йому й казала:

– 

Нормальнi люди зранку каву п'ють, а ти до свого сейфу бiжиш!

Та Бiл не звертав уваги на ii слова i кожного ранку приходив до свого сейфу, вiдмикав його i насолоджувався дотиком i спогляданням свого скарбу – це були найпрекраснiшi моменти для нього.

Але цього разу все змiнилося, цей ранок став кошмаром на яву, який кожноi ночi його мучив, а тепер все вiдбуваеться на справдi, грубий Бiл вiдкрив свiй сейф, а там порожньо… Холодний пiт виступив у Бiла на його лисинi,затряслися губи i руки, вiн щинив такий лемент, що навiть його товста дружина зi страху перевернулася з лiжка, а вона спить мiцним сном, здавалося, навiть пушки ii не розбудять, та крик чоловiка скинув ii з теплого м'якого лiжечка.

Зла i незадоволена, вона почала надягати халат, одночасно товстою ногою пробуючи попасти в другий тапок, який все бiльше ii нога вiдштовхувала вперед.

– 

А бодай би тебе, – зло шипiла Бiлова дружинонька i таки втрапивши в тапок, голосно сопiвши, тяжко встала з лiжка i чимдуж крикнула:

– 

Чого репетуеш дурню?! – І тяжко почимчикувала до сходiв.

Ледве спустившись в зал, вона побачила таку картину – ii чоловiк сидить перед сейфом на пiдлозi весь розчервонiвся, обличчя мокре вiд слiз, розмахуючи руками, вiн показуе на порожнiй сейф.

Одарка, саме так звали дружину грубого Бiла, нервово крикнула:

– 

Я тобi казала, дурню, хто такi скарби тримае вдома. Треба було зберiгати iх в банку, а ти нiколи мене не слухаеш, все своiм розумом живеш.

– 

Мовчи, бабо, нас обiкрали. А ти кудахчеш, як курка. Треба подзвонити в полiцiю.