На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Товариство осиротілих атеїстів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Зарубежные детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Товариство осиротілих атеїстів

Автор
Дата выхода
27 февраля 2020
🔍 Загляните за кулисы "Товариство осиротілих атеїстів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Товариство осиротілих атеїстів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Галина Горицька) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Опальний майор-держбезпеківець Геннадій Петрович закінчує своє двохрічне відрядження. Він мріє про повернення до Києва і впевнений в тому, що всі свої проступки вже відробив, ловлячи парашутистів-диверсантів в Закарпатській області. Як же він помиляється… Адже на нього тільки чекає справжнє покарання…
А зараз, в переддень Всесвітнього жіночого дня 1953-го, за святкування якого в траурні дні по Сталіну позбавляли чинів і звань, він ще нічого не підозрює і насолоджується видом на величну львівську споруду – колишній будинок взаємних обезпечень «Дністер». Йому ввижається, що на ній написано: «Товариство осиротілих атеїстів» – адже ми завжди бачимо те, що хочемо бачити…
📚 Читайте "Товариство осиротілих атеїстів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Товариство осиротілих атеїстів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Так i сидiли в темрявi, котра раптово накинула свое тяжке спекотне покривало на вiкно комунальноi квартири, а з-за нього, мов курям зернят, трохи жовтавих зiрок, що подекуди виглядали з-за хмар.
З сусiднього будинку долинала музика. Грав патифон. Льоня знав, що дiм той перетворили на вiдомчий – партпрацiвникiв…
– Джаз, – нарештi мовила Аля. – Давно не слухала платiвок. З музики – лише колядки на Рiздво та дзижчання цикад ночами влiтку.
– Де ти була? Ти розповiси, як вижила?
– Ох, це складно…
– Ну, спробуй все ж таки, дiвчино з нiмого кiно, – пожартував Льоня.
І Аля почала розповiдати.
«Неймовiрна iсторiя однiеi дiвчини, котрiй поталанило бути еврейкою, однак пощастило вижити у Бабиному Яру»
Але спершу послухай… Зрозумiй – я почну розповiдати тобi, i ти менi не повiриш. Бо це занадто нереально. Нi – безглуздо… Все наше життя – i твое, i мое, в межах цiеi краiни, що палала у вiйнi, – безглузде. Нереальне. Якийсь фарс. Ось ти скажи менi: хiба могло статися так, що з безлiчi еврейських сiмей, якi були розстрiлянi у Бабиному Яру, сталося так, що i я, i моя мама, себто аж двi, вижили з родини? Та нiхто в таке не повiрить! Я тобi кажу… Нiхто.
Менi було, здаеться, сiмнадцять. Ось тобi скiльки було в сорок першому? Ага, якщо тобi двадцять один, то менi – сiмнадцять. Я ж точно пам’ятаю, що на чотири рочки вiд тебе молодша. Я ще в садочок ходила, коли ти – у третiй. Пам’ятаю, як ти мене вистежував на розi будинку, аби побачити перед школою…
Мама вдягла на мене кiлька суконь.
Аж ось i незчулися, коли нас повели до Бабиного Яру. І всi йшли сумирно, тихо.











