На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Світлина Хресної Матері» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Світлина Хресної Матері

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
🔍 Загляните за кулисы "Світлина Хресної Матері" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Світлина Хресної Матері" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Галина Горицька) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
А Чи міг уявити Джордж Орвелл, який першим використав термін «холодна війна», що назва статті, в котрій він описував протистояння США та Радянського Союзу – «Ви й атомна бомба» – стане реальністю для молодого Романа Геннадійовича та його побратимів? Бо везтимуть вони на підводному човні курсом на Кубу саме її – атомну бомбу. І не одну, а кілька…
Чи припускав конструктор ОКБ-586, одноногий герой Другої світової війни Леонід Іванович, що за двадцять з гаком років зустріне на концерті в Новосибірську старого батька, засудженого на 25 років таборів, котрого вважав давно загиблим?
Чи міг подумати Василь Стус, що його зможе вивести з рівноваги якесь дешеве (не в сенсі кошторису) муві «Тіні забутих предків» і він виступить у вересневому київському кінотеатрі з промовою, яка вирішить його подальшу долю?..
А втім, все таємне колись стає явним… А життя завжди карколомніше за вигадку.
📚 Читайте "Світлина Хресної Матері" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Світлина Хресної Матері", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Тож…
Капiтан довго розповiдав про свiй життевий шлях, а вона – швидко занотовувала щось до свого записника, хоча й диктофон вже давно було ввiмкнено i той все писав…
Журналiстку звали Фаiна Вiкторiвна. Дивне iм’я iй дала мама, котра дуже полюбляла Раневську i бажала дочцi легкого, богемного життя, завжди з усмiшкою на вустах. Щоправда мати забула, що акторка була саркастичною i такою вщент життестверджуючою через непросту свою долю. Раневська сама про себе казала: «Все свое життя я проплавала в унiтазi стилем батерфляй».
«Дивно, як вiн говорить. Пафосно, але щиро, – подумала Фаiна Вiкторiвна. – Можна буде потiм просто з диктофона записати iнтерв’ю i нiчого не правити. І стiльки iнформацii… Як вiн нею жонглюе легко. Хоча, мабуть, не зовсiм легко було проживати таке життя…».
Тим часом трохи скутий i чарiвний в своiй здичавiлостi, вiчно перебуваючий на човнах, поза людською цивiлiзацiею i спiлкуванням капiтан все уважнiше придивлявся до журналiстки i розкривався iй. В його чiпких, примружених очах почала з’являтися непритаманна йому нiжнiсть, а розкiшна борода приховувала вiд журналiстки ледь помiтну посмiшку, що почала пробиватися, мов пролiсок, на засмаглому обличчi.
– А що ви робите ввечерi? – несподiвано для себе запитав Михайло Сергiйович.
Журналiстка стрепенулась, немов налякана шерехом пташка в полi, однак швидко взяла себе в руки. Фаiна Вiкторiвна, котра умiла уважно слухати, вже майже точно була впевнена, що капiтан самотнiй, однак, також чудово усвiдомлювала природу його роботи.
– Ввечерi я сподiваюсь мати довготривалу телефонну розмову зi своiм чоловiком.
Капiтан на цю ремарку нiчого не вiдказав, лише пильно подивився iй у вiчi i про себе подумав: «Яку ще телефонну розмову? У нас база закрита. Єдиний зв’язок тут – це вiйськовий. Ну може вона ще не знае…».
Вже пiзнiше, в номерi свого готелю, коли прослуховувала записану на диктофон розмову, Фаiна розмiрковувала: «Чому я так йому вiдповiла? Адже вiн сподобався менi…».
В номерi готелю, що був розташований на територii вiйськовоi частини, було якось зимно, незатишно, хоча надворi несмiливо починалась рання весна. Журналiстка подивилася на стiни в якихось веселих шпалерах з дрiбними квiточками i подумала, що вдома в неi так само незатишно, а значить… значить немае сенсу, себто рiзницi, але й сенсу також, в тому, де саме вона засинае i прокидаеться: тут чи там, в квартирцi на Куренiвцi. Зiтхнула.











