Крижане кохання ГУЛАГу

А тепер прийдеться посваритись, хоч у листi, а не увi снi. Ти менi скажи, що тобi дорожче: «Ласточкiно гнiздо», чи життя? Багато хто бачить iнтересного навколо, але хiба ризикуе життям, для того, щоб задовiльнити свою цiкавiсть? Добре, що ти написав, але хоч би ти й не написав, то я знаю твою допитливiсть, котра наробить тобi лиха.

Менi не подобаеться, що ти не поправляешся. А взагалi то як ти можеш поправитись, коли тебе носить чорт там, де не треба, i ти щодня бiгаеш шiсть кiлометрiв? Я сержусь на тебе.

Вiдносно шкатулок, то менi хочеться щоб ти привiз дiвчатам обов’язково, а менi подобаеться формою скриньки тiльки, щоб була трошки довша за ширину, напевне такi й дiвчатам. А оформлення ти сам вибереш на свiй смак.

Значить я можу розпитати старшину про твоi справи? Вiтай його вiд мене. Думаеш пiдпис в птицi листа визивае бiльше довiр’я? Я ж все рiвно тобi не довiряю. Правда, е за що? Швидше приiжджай, бо…

Нi, нi вiрю, що ти славний хлопчик.

Пока до зустрiчi.

Пиши – чекаю.

    Галина.[26 - Лист iз сiмейного архiву. Пунктуацiю й орфографiю збережено.]

Якою ж впертою i безапеляцiйною в листуваннi була його Галя! Зовсiм не такою видавалася пiд час зустрiчей, коли не могли обое надивитись i наговоритись… Однак, бувало, й сварились також. «Добре, що вже разом назавжди, – зiтхнув iз полегшенням Миколай i мiцнiше стиснув Галинину руку. – Бо хто його знае, до чого б ця переписка нас довела. Чого доброго i розбiглися б…»

* * *

На випускному альбомi педагогiчного iнституту[27 - У 1920 роцi створено Киiвський iнститут народноi освiти iменi М.

П. Драгоманова, 1936 року його перейменовано в Киiвський педагогiчний iнститут iменi Горького, але в народi закрiпилася попередня назва: «iнститут Драгоманова». Зараз Нацiональний педагогiчний унiверситет iменi Михайла Драгоманова.] стояло вже ii нове прiзвище – Габзовська Г. Г. Випуск педагогiчного факультету (шкiльного вiддiлу) 1950–1954 рр.

Микола цим дуже пишався, що таки пiсля битого дня гуляння (а могли б ще зранку розписатися, ет!) Галя все ж погодилася пiти до РАЦСу, i вони нарештi розписалися.

А всi тi чотири роки, що Микола iй пропонував, бо, якщо вже обидва в Киевi… вона вiдповiдала безапеляцiйно: «Ну да! Щоб ти казав, що ти мене вивчив?».

Однак радянськi реалii диктували своi життевi правила, i позаяк усе й так йшло до шлюбу, то треба було одружитись перед випускним, бо Галю могли розподiлити у якусь невiдому мiсцевiсть.