Кохання останнього магната

Вiн наказав мiс Дулан дiзнатися, що ж пiдштовхнуло Завраса на цей крок…

По диктографу занесло крiзь ранкову теплiнь першi повiдомлення нового дня. Стар голився та пив каву, слухаючи реляцii та вiддаючи накази. Робi залишив повiдомлення: «Якщо я потрiбен буду мiстеру Стару, скажiть йому: хай iде пiд три чорти – я сплю». Якийсь актор захворiв, чи то так йому ввижалося; губернатор Калiфорнii мае намiр завiтати на студiю з цiлим почтом супроводжуючих осiб; помiчник продюсера вiдлупцював дружину через зiпсовану копiю кiнофiльму i тепер мае «бути пониженим до рядового сценариста» – всi цi три справи входили до повноважень татка, якщо той актор не мав особистого контракту зi Старом.

Далi, на мiсцi натурних зйомок у Канадi, куди вже прибула знiмальна група, випав раннiй снiг – Стар, переглядаючи сюжет картини, в умi прикидав можливостi прилаштуватися до снiгу. Та нi, нiчого тут не поробиш. Вiн викликав Кетрiн Дулан.

– Я хотiв би поговорити з полiцейським, який минулого вечора виводив двох жiнок iз знiмального майданчика.

Здаеться, його звати Мелоун.

– Так, мiстере Стар. І на лiнii Джо Ваймен – стосовно брюк.

– Привiт, Джо, – почав Стар. – Послухай, на попередньому переглядi двое поремствували, що пiвкартини у Моргана була розстебнута ширiнька… певна рiч, вони перебiльшують, та навiть якщо це три – чотири метри… нi, цих двох нам не вiдшукати, та я хочу, щоб стрiчку крутили й крутили, поки ти не виявиш цi метри. Посади в кiнозал купу народу – хто-небудь та й засiче.

Tout passe – L’art robuste

Seul a l’eternite.

[62 - Проходить все. Одне мистецтвоТворити здатне назавжди (фр.).(Рядки з вiрша французького поета Теофiля Готье (1811–1872) «Мистецтво»).]

– А ще тут принц з Данii, – сказала Кетрiн Дулан. – Вiн дуже привабливий, – пiдмивало ii чомусь додати, – як для свого немалого зросту.

– Дякую, – вiдповiв Стар. – Дякую вам, Кетрiн. Я зворушений тим, що в ваших очах залишаюся найпривабливiшим з тих, хто зростом не вийшов. Хай високого гостя поки поводять по зйомках, а йому передайте, що о першiй ми з ним обiдаемо разом.

– І на вас чекае мiстер Бокслi, закопилив губи, як справжнiй британець.

– Я придiлю йому десять хвилин. – І коли вона вже виходила, запитав: – Робi не телефонував?

– Нi.

– Зателефонуйте на комутатор i, якщо вiд нього щось було, подзвонiть йому i запитайте наступне. Запитайте ось про що: чи не чув вiн iм’я тiеi жiнки вчора ввечерi. Будь-якоi з тих жiнок. Або що-небудь, аби iх можна було розшукати.