На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Німа смерть» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Исторические детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Німа смерть

Автор
Дата выхода
01 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Німа смерть" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Німа смерть" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Фолькер Кучер) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
«Німа смерть» – другий детектив блискавичного циклу про комісара Рата, який було розпочато романом «Мокра риба». Він продовжує серію кримінальних романів Фолькера Кучера, чудово екранізованих під назвою «Вавилон – Берлін».
І знов Берлін. Весна 1930 року. Європейське місто, сліпучі вогні реклами, тріумфальна поява звукового кіно. Його вже називають новим мистецтвом. Але є й ті, для кого звукові фільми тільки дешеве потурання невибагливим смакам глядачів.
Конкуренція між звуковим і німим кіно стає все жорстокішою. І ось з’являється він – той, хто в ім’я «великого німого» здатен піти будь на що. Чи він просто прикривається цим?
Ґереон Рат намагається розплутати одночасно кілька загадок. І, звісно, знов ризикує і своїм життям, і своїм добрим ім’ям, і своєю кар’єрою. Ще крок – і відкриється правда… Чи то буде тільки новий поворот драми?..
📚 Читайте "Німа смерть" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Німа смерть", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– А далi що?
– Я ж кажу, далi вони собi поiхали.
Дотепник! Рат злегка посмiхнувся.
– Куди саме?
– Хiба я знаю? На будь-який iз вокзалiв, я б сказав. Чи в аеропорт. Куди б ви поiхали з двома великими валiзами?
– Хiба вона нiчого не сказала?
– Кому сказала, менi? Франк на мене навiть не дивилася! Хоча прожила тут два роки! Ми, звичайнi смертнi, для них не iснуемо.
Рат кивнув.
– Ви бiльше нiчого не помiтили?
Чолов’яга похитав головою:
– Не.
– А по тому вже ii не бачили?
– Нi.
– Де?
– …у «Лютi», ii останньому фiльмi.
Портье, здаеться, вважав це дотепом. Вiн розреготався.
Рат, навiть не посмiхнувшись, повернувся й пiшов до виходу. Регiт позаду нього раптом урвався.
– Зачекайте! – гукнув швейцар.
Рат зупинився бiля дверей i обернувся:
– Моя потреба в жартах на сьогоднi цiлковито задоволена!
– Нi, я не жартую. Серйозно, було щось того дня, коли вона поiхала.
– Що? – Рат так i стояв бiля дверей.
– Близько полудня хтось зателефонував i питав ii. Насправдi нiчого особливого, але…
– Хто? – запитав Рат.
– Вiн не назвався, – сказав швейцар. – Але я однаково його впiзнав! – посмiхнувся вiн, пишаючись такою своею проникливiстю.
– То хто ж?
– Вiн нiколи до того не телефонував, а завжди приходив особисто. Напевне, навiть у дуже особистих справах…
Швейцар пiдморгнув. Вiн починав дiяти Ратовi на нерви. Комiсар пiдвищив голос.
– Хто?
– Я не знаю, як його на iм’я, проте голос його я впiзнав. Хоча вiн, мабуть, телефонував iз залiзничного вокзалу чи на кшталт того – там було дуже галасно.
Тепер Рат вiдступив вiд дверей. Вiн пiдiйшов до портье, витяг фото, яке взяв у секретарки Оппенберга, i поклав його на конторку.
– Просто скажiть, то був цей чоловiк?
Швейцар придивився до глянсовоi свiтлини усмiхненого Рудi Чернi i аж рота роззявив.
– Честь-хвала! – проголосив вiн, на мить забувши свою верхньонiмецьку вимову.
Рудольфа Чернi не було вдома. Ясна рiч. Актор мешкав неподалiк, на Рейхсканцлерплац, i тому Рат поiхав туди, хоча знав, що Чернi ще на зйомках у Бабельсберзi. Попри те, комiсар тричi подзвонив i голосно постукав у дверi квартири, аж доки цiлковито впевнився, що вдома справдi нiкого немае. Лише тодi вiн витягнув iз кишенi вiдмичку. Вiн поступово набував практики.





