Характерники

Безстрашний воїн попрямував у лісову хащу методично знищуючи всіх, хто траплявся на його шляху. Всі пущені в нього стріли відскакували немов від броні, друга магічна зброя в його руках вивергала невеликі сполохи і кожен приносив смерть чи страшну рану.

-А щоб вас лиха біда стороною обходила!(вживається і як лайка). Чародії можете виходити, безпеку гарантую. Все, що попереду – тікає, а ззаду – вже не дихає, – гучний голос покликав характерників з укриття, Те, що вони побачили на власні очі, шокувало їх, бо десятки скалічених і мертвих ворогів усіяли все поле битви.

Святослав же лише здивовано розглядав знайдену під ногами ельфійський лук, немов перший раз у житті її бачив.

-Так-так прикольна річ, заберу з собою, як сувенір буде! Щоб тебе Морана побила, там у яру якесь нездорове ворушіння організувалося. Потрібно б підстрахуватися, - незнайомець знову дістав якісь незрозумілі круглі ребристі залізяки, висмикнув з них кільця і кинув поперед себе.

Приголомшливий вибух та ударна хвиля відкинула обох характерників на землю.

Вусак лише весело засміявся, промовивши:

-Вибачте шановні, забув попередити щоб поховалися, якось на автоматі все вийшло! Ану подивимося, кого я там «прижмурив».

Підійшовши впритул до яру супутники побачили в глибокій ямі криваве місиво із зубів, кісток, м'яса та крові. Що це було за життя вгадати було неможливо, але те, що це було смертельно небезпечним – зрозуміли всі одразу.

-Хай вам грець! Вибачте милі мої, мені час додому, відчуваю одним місцем що зараз портал відкриється.

Вам дорога наразі відкрита, значить я впорався з поставленим завданням, - вигнанець з іншого світу потис руку чоловікові, поцілував в лоб дівчину і ступив у глиб хмари пилу, що крутилась наче дзига.

Коли парочка мольфарів спускалася до ущелини, вони побачили яскравий спалах серед дерев.

-Дякую ми йому так і не сказали, - Тихо сказала Марена міцно тримаючи за руку коханого.

-Нічого страшного кошеня моє полохливе, нам теж не завжди кажуть слова подяки, головне, що ми робимо Благо діло, а світ від цього стає нехай трішки але значно краще.

За кілька годин мандрівники нарешті дійшли до своєї заповітної мети. Стародавнє святилище волхвів-друїдів знаходилося в самому серці Варгдашонської ущелини, заховане посеред каменів, біля закруту гірської річки.

Тільки ось підступитися до нього було дуже непросто - з усіх чотирьох сторін його оточували мерехтливі мініатюри стихій природи.