Характерники

Кожен із попередніх царедворців вважав справою своєї честі збільшення багатств і розкоші, в основному на людських смертях, горі та стражданнях…

- A, cобача кров! Ну що хлопці, робимо все, як і домовлялися - я підводжу віз ближче до воріт, он вже бачу, якраз купці свої товари охороні пред'являють і швидко йду геть, - пробурмотів провідник, цілуючи деревьяний хрестик.

-Так-так, ти головне не бійся Назаре, як галас почнеться ми вже будемо по той бік стіни. Гобліни, напевно вже потрапили в місто через каналізацію і тільки чекають нашого сигналу, - мовив характерник і безшумно розчинився в тіні.

-Все буде добре старче, ми їх виручимо – мої бачення рідко мене підводять, – тихо прошепотіла мольфарка і теж зникла наяе її і не було.

Як і слід було чекати, сторожа виявивши нічийний віз з величезною бочкою та написом «ВИНО», затягла його на заднє подвір'я, так би мовити «для з'ясування». І пізньої ночі доблесні охоронці природно вирішили знайдений товар перевірити. Зголодніла й розлючена кікімора була просто в дикому сказі - як тільки кришку збили, то відразу це вбивче «тісто», що збіглося виплеснулося з дерев'яної пастки назовні.

Розпльовуючи свою смертоносну слину на всі боки і розриваючи всіх, хто їй траплявся в дорозі на частини, чудисько жадібно пожирало охоронців всіма своїми частинами. Здавалося мерзотний болотний кисіль перетворився на зубасту гідру з безліччю голів і пазурів. Вигуки та стони помираючих вартових розбудили майже все місто ...

У цей час лазутчики-монахи не тільки зуміли добре розвідати де перебувають ув'язнені бранці, а й застосувавши свої таємні навички, проникнути всередину холодних підземель, похапцем захопивши свого сивовласого провідника.

Напівп'яна варта в'язниці поки що не знала про біду зовні, та не чинила ніякого опору, двом умілим бійцям козачого бою. З десяток відгодованих ситим та безтурботним життям охоронців були знедвижені та надійно пов'язані.

У залізних клітках перебували як жителі спустошеного села Веселівка, так і багато інших бранців.

Вибравшись назовні в один із довгих коридорів замку і подавши умовний свист, характерники почули глухе бурмотіння карликів просто під ногами.

-Дивіться – но, бачу сигнальні вогники у каналізації, вони вказують шлях у бік північного мосту, напевно там десь є прохід у колектор, – пошепки повідомив щасливий староста, міцно тримаючи за руки свою дружину та дитину.