Характерники

Спіймати чудовисько було ой як не просто, спочатку карлики хотіли просто виманити його та й убити - висушуючи його під яскравим сонцем, тільки втручання мольфарки цьому перешкодило.

- Милі мої гобліни, ми не тільки повинні кікімору спіймати, а й бажано дотягнути її живою до самого замку работоргівців, - сказала дівчина і потерши чоло, додала:

- Ми цим нехристям в чоловічій подобі, що людьми торгують, підсунемо наш особливий подарунок і він їх явно не потішить...

Протягом наступного дня карлики зуміли викопати глибоку яму на краю болота і засунути в неї величезну кованну бочку, а також принесли справжні лицарські обладунки.

Де тільки роздобули? Мабудь схрони, чи інакше засіки лісові допомогли.

-В добрім житті кучері в’ються, в поганім — січуться. Ну що, я готовий до бою з супостатом, - бадьоро заявив староста, наближаючись до болотяної трясовини. Дідуган насилу утримував на собі вагу трофейного обмундирування, судячи з усього за найкращих часів, до гоблінів забредали і знатні особи з ордену мечоносців, за що і поплатились.

Як і слід було очікувати, зголоднілий монстр швидко вловив запах людської плоті і став невблаганно наближатися під водою до жертви пускаючи при цьому смердючі бульбашки. Скочивши буквально за метр від Назара, кікімора відразу ж забризкала потенціальний обід паралізуючою рідиною.

Хаотичні плювання отруйного слизу напевно вразили б навіть коня, але на щастя сталеві обладунки добровольця витримали ці жахливі випробування.

Не витримав сам боязкий провідник. Коли до нього впритул наблизилася болотяна тварюка у весь свій гігантський зріст, він з диким криком помчав геть, ламаючи гілки чахлих дерев і мало сам не впав у приготовлену лісовими мешканцями пастку.

- Дідько б його вхопив! Я цю гадину сам заведу до ями, – крикнув Миха і почав швидко обертати в руках бойову палицю. Швидкість обертання була така висока, що відкидала паралізуючу рідину, на всі боки, не завдаючи ченцю жодної шкоди.

Він повільно задкував назад, заманюючи хижака в пастку. Дуже примітивний розум і спрага голоду геть-чисто відкинула всі інстинкти самозбереження і болотна тварюка наче кисіль, провалилася в замасковану бочку.

Наваливши зверху важку кришку, карлики вельми спритно законопатили давнього кривдника і поставили діжку на візок.

-Все друзяки мої, дякую вам за допомогу, далі ми самі впораємося. Конячку нашу, що у селян залишили, потім приведе староста.