Епоха слави і надії

 – Я знайду на вас управу! Ви тримаете тут мою дитину вже шiсть рокiв! Ви зламали iй життя! Мадам! – вона вчепилася в рукав жiнки, що пiдiйшла. – У вас тут хтось е? Забирайте, поки не пiзно! Мого сина не лiкують, тiльки знищують уколами його здоров'я! Суд не допомагае, по колу одна сама платiвка! – Вона голосно хлипнула, крики змiнилися сльозами вiдчаю. – в мого хлопчика трясуться руки i ноги, тиск скаче, вiн ледве говорить, весь якийсь загальмований, майже не спить. Вони перетворили його на овоч! Прошу, – вона знову перемкнула увагу на лiкаря.

 – Прошу, заради усього святого, почуйте благання матерi! – Жiнка опустилася на колiна, низько схиливши голову, не припиняючи схлипувати. – Зупинiться! Досить його вбивати.

– Йому зараз явно не до нас, – кивнув на сцену, що розгорнулася, Лангре похитав головою. – Пiдемо, почекаемо зовнi. Якщо що, я маю тут одного знайомого санiтара.

Вони вийшли у внутрiшнiй дворик, де за лавками причаiлася стара, обшарпана будiвля коричневого кольору, з гратами на вiкнах.

– І це називаеться лiкарня! – Скептично гмикнув Стажер. – Але чи можна це, – вiн зробив наголос на останньому словi, – назвати установою охорони здоров'я?

Лангре промовчав, що було красномовнiше за зайвi слова. Вiн витрусив з пачки цигарку, закурив i, опустившись на найближчу лавку, витягнув ноги. Випустивши з рота клуб диму, Лангре задумливо подивився на пацiентiв, що прогулювалися неподалiк :

– Здаються такими нешкiдливими, – зiтхнув вiн.

 – Адже тут у бiльшостi своiй лiкують особливо – небезпечних, як наш.

– Крамер, так, – пiдхопив Стажер. – Власними руками вбив всю свою сiм'ю. Ось тiльки нiяк не зрозумiю, чому нiхто не встиг врятуватися? Навiть якщо вони спали, прокинулися б вiд крикiв. Хтось мiг би втекти.

– Якщо це був психоз, все могло статися дуже швидко, – пояснив Лангре. – Людина в такому станi мае величезну фiзичну силу. в цей момент вiдключаються всi гальма, нiби пружина, що рiзко розпрямилася.

І це може статися настiльки блискавично, що жертва просто не встигне зреагувати i учинити опiр.

– Тобто, ви не розглядаете iншi варiанти?

– В iншому випадку подii б розвивалися iнакше. Вже пiсля першоi жертви була б реакцiя. в нього мiг виникнути шок, вiн мiг би вiдмовився вiд задуманого, його можна було б зупинити, якось вмовити або вiдвернути.

– Може, запитаемо В когось iз пацiентiв, як тут взагалi йдуть справи? – Запропонував Стажер.