Епоха слави і надії

Багажник фургона був вiдкритий, як у пiкапа, i вiн помiтив там кiлька картин – неякiсних реплiк Крамера. – Пiсля смертi художника, вартiсть його робiт зростае в рази. – Неголосно пробурмотiв вiн собi пiд нiс.

Пiдiйшовши до нього, Стажер вийняв застряглу в бронежилетi кулю – прямо пiд лопаткою. Коли б не броня, Лангре припало б туго.

– Для хорошоi людини нiчого не не шкода, – посмiхнувся Стефан.

– Але хорошi люди, як правило, нiчого i не просять, – усмiхнувся у вiдповiдь Лангре.

– Раз в нас стрiляли, виходить, ми на вiрному шляху? – Припустив Стажер.

– Не думаю, що все так просто, – похитав головою Лангре.

В цей час в двiр в'iхали три полiцейськi машини. Вiтально кивнувши iм, експерти зайнялися справою – оглядом тiла i затриманого автомобiля.

Через деякий час комiсар обзавiвся свiжою iнформацiею. В телефонi стрiльця знайшли фотографiю картини з рептилоiдом i повiдомлення, де слово в слово повторювався змiст записки, знайденоi в номерi покiйного сера Альприма. Сiв на нещасливi сходинки, де нещодавно iх iз Стажером трохи не пiдстрiлили, Лангре задумливо пiдпер рукою пiдборiддя.

Судячи з усього, Арт – дилер переплутав його з самим Алексом Крамером, тому i стрiляв.

– Як вам такий крайнiй робочий день? – Перервав його роздуми Стажер.

– З яких пiр все рiзко стало "крайнiм"? – Гмикнув Лангре. – Невже прикметник "останнiй" заборонили на законодавчому рiвнi? Знаеш, звiдки взагалi пiшов цей безглуздий забобон, який живе i процвiтае ось вже рокiв сiмдесят? – Обурено пробурчав Лангре, йому зовсiм не подобався той факт, що його молода замiна скидае його з рахункiв лише через вiк.

 – Звичай називати все "крайнiм", а не "останнiм" пiшов вiд льотчикiв. А далi його вже пiдхопили всi, чия професiя пов'язана з якимось ризиком для життя.

Але це лише забобон, не бiльше.

Стефан кивнув i вирiшив змiнити тему, щоб не нервувати напарника:

– Злочинцi ж не екстрасенси, тому здiйснюють помилки, в своiх так би мовити "iдеальних планах", – сказав вiн, спостерiгаючи за киплячою навкруги роботою.

Кiлька експертiв фотографували мiсце злочину, вусатий вгодований спiвробiтник знiмав вiдбитки пальцiв з керма i коробки передач. Тiло стрiльця вже переклали на ношi i запакували в чорний мiшок.

– Будь – який, здавалося б, бездоганний план, легко розкусити. Злочинцi не можуть передбачити, що саме по ходу справи може пiти не так, якi докази iх видадуть, – кивнув Лангре, вiн вважав, що немае iдеальних злочинiв. Є тiльки тi, якi недостатньо розслiдували.