Епоха слави і надії

Батько Авраал i його рiдний син Серафiм прийшли на тюремне подвiр’я через центральнi ворота. Його голос зазвучав у повiтрi, стрясаючи своею вiбрацiею навколишнi простори.

– Вiтаю, Дiтар. – Привiтав ченця Авраал. – Я бачу у тебе е новини.

Вiн окинув поглядом пов'язаних iндусiв, що стояли навколiшки, спрямувавши своi погляди в землю, i додав:

– Причому живi новини.

Чернець вiдповiв мовчанням, та Авраал, який носив титул "Нiсан", що означало той, що "Належить Сонцю", попрямував до бранцiв. Дiтар зробив кiлька глибоких вдихiв i розповiв усе, що сталося вранцi, а через мить, немов згадавши, додав:

– Я вже наказав ченцям, щоб вони заспокоiли мешканцiв Бiлокам'яного.

Також моя варта затягнула трупи вбитих iндусiв, зброю i iх плоти прямо в джунглi, щоб приховати iх присутнiсть.

Авраал схвально кивнув i придивився до Солара, тiло, якого лiкарi протирали цiлющими травами. Мавра трясло в лихоманцi, жар не спадав. Всi розумiли, що якщо вiн не помер в першi хвилини пiсля укусу змii, то зараз вiн бореться за життя.

Авраал почав говорити настiльки тихо, наскiльки це було можливо.

– Вони мовчатимуть. Я маю на увазi, тих двох, яких стережуть окремо. Але iх тiла розкажуть нам багато корисного. Вони у шрамах, тобто iх ранiше катували або тренували, в будь – якому випадку вони терплячi до болю, одже перед нами воiни. На них вiдсутнi знаки вiдмiнностей, що пояснюе – вони передовий загiн розвiдникiв. Їх частi погляди на мавра означають, що вiн очолював iх загiн, а в дорозi вони кiлька мiсяцiв.

Я впевнений, що у них не було запасу iжi – iх армiя не так далеко, можливо в парi днiв шляху. А iх мiсце зустрiчi знае тiльки ватажок.

В мавра е татуювання, абревiатура на десяти пальцях нiг, таке роблять лише злочинчям у державi Калiнга, в якостi покарання. Але, якщо така людина очолюе загiн розвiдникiв, то багатотисячна армiя професiоналiв готуеться до вiйни. Схоже, в джунглях бiля нас не бiльше пари сотень чужинцiв. Вони не небезпечнi. Вiдведiть цих двох до в'язницi i замкнiть окремо.

Як тiльки мавр опритомнiе – вiдразу ж повiдомте мене. Ти, Дiтар, дiзнайся де знаходяться головнi ворожi сили. А я зараз вирушу до храму, шукати вiдповiдi в Оракула.

Бiчним зором Дiтар уважно спостерiгав за тим, як Нiсан Авраал зi своiм спадкоемцем поверталися в Монастир Агарii. На душi в нього стало важко.

– Калiнга? – Здивовано запитали варту, дочекавшись вiдходу Авраала – Це далеко вiд нас?

– Це невелика маловiдома держава. – Почав пояснювати Дiтар.