Епоха слави і надії

– Братство невдоволене, що я припустив те, що вiдбуваеться. – Почав сер Альприм. – Коли Едвард був у Тибетi i шукав вiдповiдi на своi питання, вiн дiзнався про Братство Дев'яти Невiдомих i де зберiгаеться секрет елiксиру безсмертя. Потiм вiн знайшов кладовище, на якому була похована моя нога, i там же вiдкопав колоду карт часiв Другоi Свiтовоi вiйни. Едвард знайшов докази, але не змiг розгадати, що за таемницю вони приховують, а оскiльки його донька, Ганна невилiковно хвора, вiн вирiшив особисто приiхати на зустрiч до мене.

І в його готелi, на святкуваннi купiвлi вiдомих картин, в нас зав'язалася розмова. Розмова була без успiху i Едвард пiшов. Цього ж вечора, в рамi однiеi з картин, я дiстав записку "15 рокiв тому…".

Сер Альприм помiтив здивування на iх обличчях i посмiхнувся, розумiючи причину iх шоку.

– Життя повне збiгiв, iнодi воно складаеться тiльки з них. Я не знав, що цi записки писав Нiколас i прикрiплював до своiх картин. Я подумав, що ця справа рук Едварда i на цьому вiн не зупиниться i найперше, що прийшло менi на розум, це iнсценувати свою смерть.

В планах було затримати його, i таким чином вивести з "гри", але далi колода карт перейшла до Нiколаса, i вiн у прямому ефiрi продовжив пошуки елiксиру безсмертя Амрiти, а полiцiя знищила одну з наших штаб-квартир в Італii. Все виходило з-пiд контролю, але тепер нам пора б все повернути в колишне русло.

Пасажири напружилися. Зараз вони розумiють, що знають занадто багато i найкращий спосiб змусити людину забути – це покласти ii в могилу. Сер Альприм вiдчув напругу, яка нависла в повiтрi. Вони кидали своi погляди то на нього, то один на одного, то на причиненi дверi авто, через якi, як iм здавалося, можна вчинити втечу. Їх гiсть дав трохи часу понервувати, щоб всi зрозумiли серйознiсть ситуацii, потiм заговорив, звертаючись до Нiколаса.

– Нiколас, ти зробив неймовiрне. За двi доби, в твоему профiлi число пiдписникiв виросло до трьохсот мiльйонiв людей, а це бiльше, нiж у мого друга вiдомого футболiста…

Ловець пiдняв свое обличчя, що злегка припухло вiд ударiв Стефана, i прикував свiй погляд на гостя.

– В мене е пропозицiя. Ви всi забуваете про елiксир безсмертя. Ти, Нiколас, видаляеш свiй профiль з iнтернету, а я кажу, яким чином можна вилiкувати твою жiнку.

Нiколас мовчав.