Епоха слави і надії

На кожну, навiть найменшу статуетку з мiсцевого декору Лангре довелося б копити кiлька рокiв. Вiн не був особливим поцiновувачем мистецтва, але за роки роботи звик помiчати деталi. Як, наприклад, оригiнальний авторський дизайн меблiв i прикрас, з елементами натуральних порiд дерева i мармуру. Втiм, Лангре роздивлявся всю цю пишнiсть не з цiкавостi, а тому що знав – полiт думки дизайнерiв iнтер'ерiв i меблiв може воiстину здивувати.

Вони вдало адаптують старi i придумують новi iдеi, що допомагають надiйно зберiгати секрети господарiв будинку.

Навiщо у будинку схованка – справа господарська. Про таке не запитують, адже це все одно, що рахувати чужi грошi, пiдглядати в чужу тарiлку або лiжко. Але, якщо iх попросять, за додаткову плату вони запросто влаштують схованку. Це завдання технiчне i, можливо навiть бiльшою мiрою, психологiчне.

– Розкажи, чому там зараз вчать щодо схованок? Мiсця, хитрощi, тонкощi.

– Вчать шукати в побутовiй технiцi, меблях, у будiвельних конструкцiях, нерухомих i рухливих, в пiдлозi, взагалi у будь-яких несподiваних мiсцях.

– Крамер жив не один, – задумливо примружився Лангре. – Навряд чи вiн став би посвячувати сiм'ю у своi справи, значить, повинен був добре сховати. Схованка, про яку знають двое вже нiяка не схованка.

– Згоден, – кивнув Стажер.

– Те, що ти пам'ятаеш, чому тебе вчили у академii, це добре, але… – Лангре почухав пiдборiддя, на якому вже проглядала дводенна щетина. – Але iх керiвництво по схованках вже давно вивчили i злодii, i полiцiя.

– І?

– Ми в будинку росiянина.

Є в них одна приказка: "хочеш сховати – поклади на найвиднiше мiсце".

– Але тут вже провели обшук, нiчого не знайшли, – нахмурив брови Стажер.

– А якщо те, що ми шукаемо, вiдпихувати чимдалi i присипати пилом з пилососа? При збiглому оглядi багато що можна впустити, а для обшуку з розбиранням будiвельних конструкцiй потрiбнi дуже i дуже вагомi пiдстави.

– Ну i де тут може бути схованка? – Стажер покрутив головою, нiби чекав, що на найближчiй стiнi вималюеться табличка "всi секрети i таемницi тут".

– Не крутися, – пробурчав Лангре, – подумай.

– Дверi в "задзеркаллi", – Стажер пiдiйшов до великого, в людський зрiст, дзеркала в рамi з майстерно вирiзаного темного дерева. – Нiкому i в голову не прийде, що дзеркало може бути дверима до кiмнати. Особливо цiнно, що вiдкриваеться тiльки дзеркальна частина, – вiн провiв руками по периметру, спробував пiдчепити пальцями, але дзеркало так i залишилося просто дзеркалом.